Огірки… з «вертикальним злетом»

За своєю природою огірок рослина в’юнка, тобто в процесі вегетації має витися догори, чіпляючись за опору. У нас же чомусь уже традиційно огірки вегетують безпосередньо на землі. Потім ми змушені порпатись в огіркових хащах, шукаючи зеленці. Знаходяться не всі, перетворюючись на гіркі, не придатні для споживання насінники. Ані підлити до ладу, ні підживити, ні обробити від хвороб. Але ж у теплицях огірки вирощують лише у вертикальний спосіб, то чому у відкритому грунті ми нехтуємо ним.

Проте досвідчені городники уже давно вирощують це диво природи тільки на так званих вертикальних грядках. Що це дає? По-перше, завдяки цьому економиться до 70 % корисної площі, а по-друге й третє – поліпшується освітленість рослини і її провітрюваність, повністю виключається контакт із грунтом. Усе це разом у значній мірі убезпечує огірки від різноманітних захворювань – борошнистої роси, мідянки, гнилей, пероноспорозу, фузаріозу та іншої зарази, відтак вони передчасно в’януть, сохнуть, чорніють, рябіють, словом, псують нам настрій і нерви.

Але коли кущик вчасно «запустити» у небо, подальше вирощування й догляд за огірками перетвориться на суцільне задоволення – спрощується полив і підживлення безпосередньо під корінь, а не по листю, що, власне, і провокує виникнення хвороб. На підв’язаних пагонах легше обробляти листковий апарат, а за необхідності вчасно обірвати хворе листя. І «вишенька на торті» – ваші огірочки будуть рости й наливатися всі, як один, у вас на очах. Ви вчасно зможете їх обривати у міру достигання, навіть не згинаючись.  А на зекономлених 70% площі можна закласти ще декілька таких вертикальних грядок, тоді уражай збільшиться у декілька разів. Окрім того, за вертикального росту рослина дає значно більше пагонів і суцвіть, що також збільшує кількість зав’язі. Здається, аргументів на користь цього методу більше, аніж достатньо, тим паче, що спорудити відповідну для цього конструкцію досить просто й дешево.

Таких конструкцій для вертикального вирощування є досить багато, різняться вони лише тим, як натягнуті шпалери – горизонтально чи вертикально. Мабуть, немає потреби детально описувати сам процес їх виготовлення, фотоідеї дають чітке розуміння, як це зробити. Так, за горизонтального методу на кінцях грядок забивають у землю два металеві штирі з арматури, щоб над поверхнею грунту залишалось до 1,5 м. Далі між ними через кожні 20-25 см угору натягують перемички з дроту чи мотузки. У міру росту стебла підв’язуємо його до кожної наступної перемички порізаною на стрічки м’якою тканиною, але не дуже тісно, щоб не перетягнути й не пошкодити стебло. Для цього можна використати спеціальні кліпси, але не шпагат і не синтетичну мотузку.

Оптимальним для підв’язування є період, коли рослина добре зміцніла і має щонайменше 25-30 см. у висоту. Саме тоді вона починає активно рости, на цей час у неї 4-5 справжніх листків. Єдиний недолік цього способу – пагону важко дістатися наступного ярусу, він починає рости убік і переплітатися із сусідами, тому його постійно потрібно випрямляти й підв’язувати.

Значно простіший у цьому плані вертикальний метод. Його конструкція передбачає вкопані у землю дві міцні опори на кінцях грядки (наприклад, два дерев’яні бруси, стовпчики чи дві металеві труби), котрі зверху з’єднані арматурою. Усе це має вигляд букви «П». Далі навпроти кожного куща до верхньої перемички прив’язують міцний, але м’який мотузок (як для білизни) і закріплюють унизу біля рослини. У теплицях чіпляють до стебла, тут же цього робити не варто – може пошкодитись від вітру. Тому кріпимо до штиря чи кілка в землі, а потім підв’язуємо рослину. У подальшому стебло саме в’ється догори навколо мотузки без підв’язувань.

 Ще кращим від цих способів є використання спеціальної садової сітки.  При цьому схема з бічними опорами залишається тією ж, але замість дротяних чи мотузяних шпалер натягають сітку. Коли грядка довга, вкопують додаткові проміжні опори. Єдиний недолік – треба придбати сітку й понести витрати. Але плюс у тому, що вона довговічна і служитиме кілька років. Цей метод не потребує жодних підв’язувань, огірки самі деруться по ній догори, їх лише час від часу потрібно направляти у потрібному напрямку, щоб не переплітались.

До речі, на такій вертикальній грядці можна вирощувати не тільки огірки, але й інші рослини, що в’ються – квасолю, горох, кабачки, патисони і навіть гарбузи, кавуни й дині. Щоправда, для останніх конструкція має бути набагато міцнішою, а замість дротяних перемичок між опорами – дерев’яні рейки, до яких кріпитимуться сітки з ваговитими плодами.

Юрій ЧОРНИЙ