«Озброєні, мотивовані і готові нищити ворога», запевняють бійці Територіальної оборони Вінниччини.

У Вінниці біля кількох пунктів, де набирають охочих доєднатись до лав тероборони, ще й нині стоять чималі черги. Однак штатна чисельність двох батальйонів – Вінницького та Вінницького району – вже повністю укомплектована. І всім бажаючим наразі кажуть залишити номер телефону та обіцяють перетелефонувати за першої-ліпшої нагоди.

• Я сам був здивований, скільки подолян виявило бажання захищати нашу Вінниччину, – зазначає активіст, підприємець і меценат, голова крайового товариства «Вінницький козацький полк імені Івана Богуна» Володимир Воловодюк. – Ми з хлопцями також записались одними з перших. Звісно, взяли далеко не всіх, а тих, з кого під час війни буде більше толку. Зокрема, перевага віддавалась чоловікам, які відслужили у війську, мають потрібну війську спеціальність, бойовий досвід.
• Я, для прикладу, не ходжу в патрулі містом, а несу службу у підрозділі забезпечення. Але це теж хтось має робити: забезпечувати логістику, транспорт, зв’язок тощо. Крім цього, певна частина наших активістів, котрі хоч офіційно і не в Територіальній обороні, однак постійно чергують із власним транспортом, аби за першого тривожного сигналу одразу вивезти групу реагування на місце тривоги.
  За словами мого співрозмовника, Вінницький батальйон тероборони – це повністю воєнізований підрозділ: з командиром, нарядами, графіком несення служби, зброєю. Причому не лише стрілецькою. За нагоди подолянам є чим зустріти навіть ворожу бронетехніку. І наші земляки мають велике бажання випробувати все це на російських окупантах.
  Де розташований підрозділ, не скажу, бо у воєнний час зайва інформація може виявитись шкідливою. Але нашим захисникам у побутовому сенсі комфортно, є вдосталь продуктів харчування і спостерігається дуже дружня атмосфера в колективі.
• Люди одразу ж перезнайомились, дуже між собою здружились, – зазначає Володимир Воловодюк. – Більш досвідчені охоче передають досвід менш досвідченим. А ті настільки швидко навчаються, що лишень диву даєшся. Якщо у мирні часи всього цього навчали за три місяці, то тепер за умовних три дні. Всі ж розуміють, що тут не до жартів. Ворог не лише сильний, а й підлий і підступний. І від того, як зараз опануєш зброю, залежатиме не лише власне життя, а й життя тих, хто поруч.
  А тим часом підрозділ вже кілька днів, як разом із поліцією, Національною гвардією та загонами самооборони із навколишніх сіл несе службу. Спільно патрулюють, чергують на блокпостах, ганяють шпигунів та диверсантів.
• Треба визначитись і прийняти рішення – захищати Батьківщину, – підсумовує Володимир Воловодюк. – І тоді все побічне відходить десь кудись на другий план. Ми свій вибір вже зробили…
  
• Записав Олег КРИВОНОС