Ольга Долгова: «Всі працюють на Перемогу»

Ольга Андріївна родом із синьоокої Волині, притому – з наймальовничіших її країв, що межують і з нашими друзями поляками, і з поплічниками найлютіших ворогів білорусами-лукашенківцями. Потрапивши свого часу за направленням до Шабелянської неповної середньої школи, вона могла згодом повернутися і на малу батьківщину. Але здружилась і зжилась з цим бригадним селом, його цікавими людьми.

Звичка ще зі студентських років виступати на сцені залишилася у неї назавше. Співає сольні пісні, у дуеті з донькою Яною, а разом з Оксаною Тихонюк у них вийшло прекрасне тріо «Струни серця», співає також і в ансамблі «Мелодія» та хоровому колективі «Дашівські передзвони».

Багато їй дала також робота над створенням у Шабельній музею відомого й за межами області новатора культмасової роботи, уродженця села Віталія Іжевського. Та й виконання сумлінною вчителькою службових обов’язків бачилось зразковим. Невипадково, коли цю школу «оптимізували» через невелику кількість учнів, Ольгу Долгову не просто банально працевлаштували, як це зазвичай у таких випадках робилося, а їй довірили очолити колектив Білківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, тобто запросили на помітне підвищення. У свою чергу те підвищення обернулося позитивними змінами у школі. Наприклад, тутешнє учнівське лісництво стало одним з кращих в області. А якщо зважити, що Білки оточені лісами й садами, то це дуже важливо.

Саме Ольга Долгова виявилась найбільш гідною кандидатурою на посаду завідувачки відділу освіти, культури, молоді і спорту Дашівської селищної ради, працюючи там з часу його створення. З нею бесідує наш кореспондент.

– Ольго Андріївно, на чому зосереджує основну увагу ваш доволі багатогалузевий відділ?

– Першочергове наше завдання – максимально допомагати ЗСУ в захисті нашої країни від загарбників. Заклади освіти й культури сприяють у діяльності волонтерів та беруть найактивнішу участь у зборі коштів. З цією метою організовуємо по селах благодійні концерти, виготовлення сувенірів й реалізовуємо їх. Загалом же таким чином ми заробили на користь ЗСУ вже близько 140 тисяч гривень.

У громаді вистачає своєрідних колективів художньої самодіяльності. П’ять – отримали звання народного і один – зразкового. Особливої уваги заслуговує 70-річний ансамбль «Джерело» з Білок. Його учасниця Надія Лавренюк виступає тут з перших днів існування колективу.

– А які новинки у сфері культури маєте?

– Початкуючому директору музичної школи Роману Онофрійчуку вдалося на якісно вищий рівень підняти роботу цього закладу. Зокрема, тут нарешті з’явились скрипка, хореографія, ансамбль барабанщиків. Завдяки цим змінам ми стаємо сміливішими у творчому відношенні. Наше вже згадуване тріо разом з Романом Онофрійчуком та Олександром Шісткою записали відеоролик «Ми з України». А кам’яногірські аматори зробили своєрідний кліп, співаючи на руїнах цукрозаводу. Ще одна цікавинка: китайгородські вокалісти виконували пісні із сурдоперекладом – завдяки земляку, який у тому розуміється.

– Дитсадочки без укриттів нині не можуть працювати. Як у вас з цим?

– На початку листопада введено укриття у Дашівському закладі дошкільної освіти №2 «Ластівка», і всього у громаді вже вісім закладів мають змогу приймати діток.

– Чи є у вас вимушені переселенці і переважно звідкіля?

– З Херсонської області, а ще більше – з Донбасу. У них є бажання перейти на спілкування українською. Мені як філологу це особливо приємно. У День української писемності і мови на базі Дашівської публічної бібліотеки імені Й. Позичанюка ми урочисто відкрили мовний клуб «Мова єднає». Він допомагає жителям селища вивчати і вдосконалювати рідну мову, а переселенцям – часом з азів освоювати її, але прогрес відчувається.

– Ви зібрали фронтовикам немалі гроші. А що ще стараєтесь робити для них?

– Наші волонтери збирають балони і виготовляють пічки для бліндажів. По суботах-неділях у Городоцькій, Купчинецькій, Леухівській, Слободищенській та інших школах постійно готують випічку нашим захисникам на Схід і Південь, заготовляють й інші продукти, теплі речі, які в районі бойових дій нині необхідні. Для станції юних техніків ми закупили 25 кілограмів парафіну, і маленькі умільці, зібравши і надійно висушивши гофрокартон, роблять заготовки для бліндажних свічок, а вже викладачі остаточно заливають їх, бо діти є діти, і така робота не для них.

Загалом усі ми живемо мрією про Перемогу і Мир, стараючись усе робити для досягнення цієї мети.

Бесідував Микола КАВУН