«Перебирають. Сортують. Готують до садіння»

Ще не встигло весняне сонце навіть пригріти як слід, а працівники Калинівського опорного пункту дослідного господарства «Артеміда» Інституту картоплярства НААН вже занурились у роботу. Поспішають. Адже їм необхідно перебрати, відсортувати та підготувати до садіння та реалізації десятки тонн високоелітних сортів картоплі.

Для того, аби зрозуміти всю важливість роботи, яка тут відбувається, не потрібно бути агрономом. Достатньо щороку навесні просто висаджувати картоплю в себе на городі чи присадибній ділянці, як це роблять тисячі й тисячі наших подолян. А як милозвучно для вуха справжнього картопляра звучать назви сортів, котрі Інститут картоплярства НААН вирощує на полях дослідного господарства «Артеміда»: Щедрик, Скарбниця, Тирас, Околиця, Случ, Чарунка, Княгиня. І кожен з них має свої тонкощі: урожайність, смак, опірність хворобам і навіть зовнішній вигляд, який справжнім картоплярам може багато чого розповісти.

– Займаємось вирощуванням елітної картоплі вітчизняної селекції, – пояснює завідувач Калинівського опорного пункту дослідного господарства «Артеміда» Інституту картоплярства НААН Володимир Дмитренко. – Зокрема, у нашому господарстві культивується ультрарання, рання, середня й пізня картопля. У цілому сім сортів, хоча в цілому їхня кількість, виведена  Інститутом картоплярства, значно вища.

– Чим місцеві сорти різняться від імпортних, для прикладу, завезених з Німеччини чи Нідерландів?

– Перш за все, якістю й ціною. Наші значно дешевші, а за корисними властивостями суттєво кращі, адже мають «від роду» лише першу репродукцію від еліти, виведеної Інститутом картоплярства. А це означає, що вони більш повно розкривають закладений у них генетичний потенціал. У них вищі урожайність, краща опірність хворобам, пристосованість до несприятливих погодних умов. Я вже не кажу про смакові властивості. Вони також відіграють суттєву роль. А от про «іноземців» цього вже не скажеш. По-перше, вони із самого початку можуть мати 6-7-8 репродукцію. Так що їхня урожайність одразу стане меншою від прогнозованої А, по-друге, їх значно важче вирощувати на наших грунтах і за наших кліматичних умов. Так що робіть висновки самі.

– От ви згадали про урожайність. Знаю, що для багатьох подільських картоплярів – це один із головних показників.

– Цілком зрозуміло, оскільки вирощування картоплі – справа трудомістка, і люди хочуть бачити результати своєї праці. Скажу одне – всі наші сорти високоврожайні. Хто більшою мірою, хто меншою. Але є між ними справжній рекордсмен – це середньостиглий сорт Княгиня. У це важко повірити, але він дає в межах 68 тонн бульб з гектара! Крім цього, Княгиня ще й дуже смачна: духмяна, розвариста, апетитна. Щоправда, є одна проблема – її важко відібрати на посадковий матеріал, тому що всі бульби дуже крупні.

– А тепер скажіть як фахівець: подоляни уміють вирощувати картоплю?

– Переважною більшістю не вміють. На жаль… Вони не дотримуються сівозміни і не вміють правильно готувати бульби до посадки. Але найголовніша проблема полягає в іншому – переважна більшість тих, хто вирощує картоплю, упродовж багатьох років користується одними й тими ж сортами. А ми ж знаємо, що нічого вічного нема. Скажіть, яким може бути продуктивність сорту вже якоїсь «енної» репродукції? Більше того, якщо навіть придбати якісний посадковий матеріал і посадити його поряд зі «старим» сортом, може відбутись перезапилення, і «новачок» не дасть очікуваних результатів. Необхідно пильнувати, щоб між «старожилами» й «новоселами» відстань складала, мінімум, метр. Це ж саме можна сказати про нові сорти, які ростуть поруч без дотримання «санітарного кордону». Вчені-селекціонери кажуть, що навіть вітер може зіграти негативну роль у перезапиленні.

– А загалом є дуже хороша й потрібна книга «Поради картопляру-аматору», – зазначає співрозмовник. – Її написав директор Інституту картоплярства Анатолій Бондарчук. Раджу її мати вдома всім, хто вирощує картоплю чи збирається це робити. Там зібрано все, що стосується цієї культури, починаючи від посадки і закінчуючи збиранням і зберіганням.

До речі, подібні поради можна прочитати також на сайті нашого інституту. Головне, до всього підійти по-науковому, як то кажуть, «з головою».

І тут із Володимиром Петровичем я згодний на всі сто відсотків. Погодьтесь, навіщо експериментувати собі у збиток і «вигадувати велосипед», коли всі методики давним-давно розроблені й відпрацьовані на практиці? Головне – не лінуватись навчатись, шукати нову інформацію та розвиватись. Тоді гарні урожаї гарантовані навіть для такої відомої з діда-прадіда культури, як картопля. А вона, виявляється, не така вже й «проста». А відтак, також має свої секрети й тонкощі вирощування.

Олег КРИВОНІС

м. Калинівка