«Переможний» плов – страва, що гідна легенд

«Є стільки ж видів плову, скільки міст у мусульманському світі» – турецька приказка.

Третина світу навіть не сумнівається, що плов – національна страва їхньої країни. Баталії за першість та смак і досі тривають поміж палкими шанувальниками цієї страви. А ось Індія, де вегетаріанські страви з рису існують здавна, цілком могла стати місцем народження плову. До речі, те, що рис традиційно підфарбовується шафраном або куркумою, говорить саме на користь цієї версії. Пізніше Персія збагатила вегетаріанську версію індійського плову м’ясом, ще більше наблизивши його до сучасного класичного варіанту. До Європи перші згадки про плов дійшли у XVII столітті. Французи, які повернулися додому з Туреччини, захоплено розповідали про ароматну страву з рисом та м’ясом. Французькі кухарі спробували відтворити її: відварили м’ясо, рис приготували з молоком й додали жовтки. Два століття у Франції вважали, що готують справжній східний плов, аж поки інженери Суецького каналу не привезли до країни його оригінальний рецепт.

Через Туреччину плов поширився в Східну Європу, далі на Балкани. До речі, перша письмова згадка про плов засвідчена у книзі «Тисяча і одна ніч». Там ця страва виконує роль головного елемента на святковому столі. Смак і корисні властивості плову змусили народи Сходу зробити простий висновок: таку геніальну страву не могла вигадати звичайна людина. Довелося складати легенди, щоб увіковічити це відкриття й прославити його винахідника. А кандидатів на вакантне місце було вдосталь.

За однією з версій, рецепт плову народився під час походу Александра Македонського на Індію. Полководець занедужав, а лікуватися вирішив улюбленим способом — їжею. Він попросив кухаря приготувати йому звичайний рис із м’ясом, але додати туди перцю, прянощів, сухофруктів та овочів. Страва вийшла надзвичайно вдалою і змогла повернути Македонському не лише апетит, а й колишнє військове завзяття.

Інші пов’язують винахід плову з Тамерланом. Колись він гуляв вночі військовим табором і підслухав розмову воїнів. Вони хвилювалися, де братимуть сили на похід без достатніх запасів харчів. Розв’язати цю проблему Тамерлану допоміг священник. Він запропонував рецепт ситної страви, для якої було необхідно: казан зі старим жиром, м’ясо барана середнього віку, відбірний рис, морква й цибуля така, щоб усе військо плакало, коли її чиститиме. Предок плову став улюбленою стравою війська Тамерлана, і саме йому він завдячував перемогою в боях.

Більш романтичну версію винайдення страви приписують Авіценні — відомому східному лікарю. Кажуть, що він полюбляв лікувати багато недуг смачною і поживною їжею. Першим пацієнтом, на якому він випробував таку технологію, був син правителя. Той закохався в дочку ремісника, але такий нерівний шлюб був неможливим. Депресію юнака Авіценна хвацько виявив і дав дві вказівки: відгодувати хлопця пловом і дозволити одружитися з коханою.

У кожному регіоні плов набуває своїх національних особливостей. Талант кухаря полягає не так в точному відтворенні запозиченого рецепта, ак в його адаптації до місцевих сортів рису, типових спецій та доступного м’яса. Для прикладу, у Франції плов готують з домашньою куркою, в Іспанії місцевою родзинкою стали морепродукти, казахи додають рибу, тушковану в сметані, а на Кавказі рис взагалі можуть замінити макаронами.

Навіть ЮНЕСКО нічого не залишалося, як внести узбецький і таджицький варіанти плову до списку нематеріальної культурної спадщини світу. У цих країнах плов готують щодня й за тисячі років вигадали понад 200 варіантів страви. Найбільш розповсюдженими вважають дві технології приготування: середньоазіатська та іранська. У першому випадку крупу та зірвак (тушковане м’ясо, овочі, сухофрукти та спеції) готують разом, у другому – окремо.

Пропонуємо вашій увазі плов із грибами. Якщо виключити зі складу курку, то страва цілком підійде для тих, хто постить.

Плов у каструлі з додаванням грибів

Азійські кухарі ніколи не додають гриби в плов. Однак ніщо не заважає спробувати і такий варіант зі свіжими печерицями.

Знадобиться: куряча грудка – 0,5 кг, шампіньйони – 0,5 кг, рис – 0,5 кг, олія – для обсмажування, ріпчаста цибуля і свіжа морква – 150 г, приправа для плову – 1,5 ст. л., часник і сіль – за смаком, прохолодна вода.

Приготування. У товстостінній каструлі обсмажити в гарячій олії цибулю, гриби і моркву. Через 5 хвилин додати нарізану середніми шматками курячу грудку. Як тільки м’ясо птиці побіліє з усіх боків, пересипати запарений в окропі рис (без рідини). Ввести приправи, 2-2,5 склянки води і кухонну сіль. Вкласти всередину крупи кілька очищених зубчиків часнику. Тушкувати протягом 25-30 хвилин. У кінці перемішати, за бажанням всипати рубану зелень, після чого залишити плов з додаванням грибів ще на чверть години до випаровування води.

Скільки ж на сьогодні вартуватиме приготувати плов у селі, містечку та обласному центрі? Це питання ми дослідили у цінниках нижче.

У Вінниці (на ринку «Урожай») на продукти, необхідні для приготування плову на середину березня встановилися такі цінові пропозиції: свинина (ошийок) –  180 грн/кг, курятина – 146 грн/кг, телятина (лопатка) – 180 грн/кг, цибуля – 50 грн/кг, морква – 25-40 грн/кг (велика і мала відповідно), рис для плову (басматі) – 179 грн/кг, але можна знайти і дешевший – від 80 грн/кг, гриби печериці (500 г) – 70 грн, суміш прянощів для плову – 16 грн (20 г). В Іллінцях ціни на ринку такі: свинина – 160 грн/кг, яловичина – 180-190 грн/кг, знову зросла вартість цибулі – 55 грн/кг і моркви – 48 грн/кг, гриби печериці – 90 грн/кг, рис (довгий) – 55-75 грн/кг, приправа барбарис – 14 грн (10 г), олія соняшникова – 55-65 грн/900 г. У Копайгороді Жмеринського району свинина найдешевша -150 грн/кг, ціна цибулі – 58 грн/кг, моркви – 45 грн/кг, гриби печериці – 105 грн/кг, рис (довгий) – 65-78 грн/кг. З цього переліку продуктів найбільше засмучує ціна овочів. Так, зрозуміло – рання весна, але таких захмарних цін на городину вінницькі прилавки ще не бачили.

P.S. Ціни на інгредієнти для плову у селі та районному центрі дізнавалися власні кореспонденти газети Микола Кавун та Віктор Зеленюк.Тему вивчала Вікторія МЕЛЬНИК