Пишаюсь своїм дідусем

Якось я завітав до свого дідуся  Василя Якимчука.  І хоча у цьому році у нього поважний ювілей – 11 жовтня йому виповниться 85 років –  він все ще почувається бадьорим, завжди перебуває у хорошому настрої.  Ще й смачненьке щось любить приготувати, аби мене почастувати. Попри поважні роки, залишається затятим грибником, «тихе полювання» дарує йому не лише «трофеї» у вигляді грибів, а й можливість поспілкуватись із природою.   Дідусь уже давно на пенсії, а раніше понад 30 років пропрацював у редакції газети «Вінниччина».

Мені особливо подобається, коли дідусь починає пригадувати  цікаві історії про свою професію. Василь Костянтинович Якимчук займав різні посади, змінив кілька відділів. До своїх обов’язків завжди ставився сумлінно і відповідально.  Дідусь – палкий футбольний вболівальник. І коли він очолював відділ інформації та спорту, то ходив на стадіон, коли грала вінницька «Нива», писав репортажі з результатами матчів.

Його улюбленими жанрами були нарис і замальовка. Героями ставали відомі в області люди різних професій. Матеріали-розповіді про цих знаних особистостей  друкували на першій газетній шпальті під рубрикою «Люди трудової доблесті». А ще мого дідуся читачі газети пам’ятають як автора  багатьох гуморесок та  усмішок. Ці твори публікувались не лише в газеті «Вінниччина», а й в інших обласних і республіканських газетах, а також у журналах «Перець», «Україна». Згодом була надрукована і його книга «Етюди звідусюди». Багато років Василь Костянтинович вів спецвипуск «Хочу все знати» (спеціальний додаток «Вінниччини»). В ньому друкувалось безліч цікавої, пізнавальної інформації на будь-який смак.

Щоразу під час нашого спілкування  я переконуюсь, який у мене талановитий  дідусь.  Я його дуже люблю, поважаю та пишаюся ним. Знаю, що йому буде приємно прочитати ці рядки на сторінках рідної «Вінниччини».

Сергій Якимчук,

учень 7-«А» класу вінницької фізико-математичної гімназії №17.