Пожежа в Козинцях. Без зловмисників не обійшлося?
Про Віталія Кривоноса наша газета розповідала не раз, бо він доволі колоритна постать не лише на теренах колишнього Липовецького району. Представник великої творчої родини переважно художників із немирівських Кудлаїв. Очолював різні педагогічні колективи в районі та селищну раду в Турбові. У міру своїх сил старався протистояти доморощеній мафії, а вона не упустила нагоди йому нашкодити. Але Віталій Федорович залишився оптимістичним життєлюбом, пишучи сатиричні мініатюри й ілюструючи їх дотепними малюнками, захоплюється художньою обробкою деревини, ініціював збагачення і створення ландшафтних парків у Турбові і Тиврівському районі, заліснення не придатних для сільськогосподарського використання земель. Крім того, очолив ветеранську організацію педагогічних працівників.
Але, незважаючи на те, що йому вже 74-ий рік, В.Кривоніс вирішив не обмежуватись громадськими справами. Він загорівся відродженням продуктивного вівчарства в області і кілька років сумлінно займався цією справою. Більше того: прекрасно володіючи пером і добре знаючи цю проблему, погодився на моє замовлення особисто описати свій досвід на шпальтах «Вінниччини». На жаль, втрутились тривожні події, і тепер доводиться писати вже про інше…
Що саме сталося в той час, як Віталій Федорович тимчасово залишив ферму в селі Козинці на іншу людину, має встановити слідство. Але велика кількість індиків унаслідок загадкової пожежі загинула, як і знищив вогонь практично весь запас кормів: 540 тюків горохвянки, 4 тонни сіна, кукурудзу в качанах і зерновідходи, ячмінку, висушену молоду кропиву. Збитки склали у межах 800 тисяч гривень. Вівцям же вдалося вирватися з того пекла і врятуватися. Як далі бути?
-Перше, на що я звернув увагу, це вищий професійний рівень сучасних правоохоронців, ніж їхніх попередників, – говорить В.Кривоніс. – Працювали вони доволі грамотно, і на час нашої розмови злочин уже частково розкритий. Позитивним є й те, що звертаються молоді люди, пропонують свою допомогу. Спасибі їм за це! Зауважу, що я не сам, у мене є солідні партнери з числа офіцерів АТО. Тому ми не здаємося, а лише тимчасово відступаємо, збуваючи поголів’я, щоб з часом взятися за справу з новими силами. Можливо, це вже буде дещо інша справа, але поки що нам усе потрібно владнати в рамках чинного законодавства.
Звісно, на цьому ставити крапку рано, редакція до болючої теми ще має намір повернутися.
Микола КАВУН
