«Працюємо без банківських кредитів…»

СВК «Піщанське» – чи не єдине господарство, яке не залежить від будь-яких інвесторів, кредитів та банків. З року в рік воно фінансово стабільне, має хороші прибутки, бо у свій час його керівник, Сергій Микитович Сауляк, сприйняв «перебудову» по-своєму. Не кинувся, як багато хто, відчувши вседозволеність, розорювати господарство, а зиск класти у власну кишеню, а все робив, аби зберегти цілісність майнового та господарського комплексу. Помились він тоді, коли «галопуюча» інфляція вимітала всі обігові кошти, то неодмінно довелося б лізти в кабалу до банків, які «ощасливлювали» кредитами під високі проценти. Сауляк же, як мовиться, скрушно оцінив ту ситуацію і… виграв, бо єдино правильним кроком виживання було добитися максимальної віддачі від поля. А він, працюючи головним агрономом спершу в Студеній, а потім в Трибусівці, добре знав біоресурси кожного поля. Тепер через нестабільність державної аграрної політики, її непрогнозованість ситуація теж не краща. Відтак, доводиться, так би мовити, маневрувати, від чогось відмовлятися, на свій страх ризикувати. І все-таки в Піщанці селяни працюють  із прибутками.

– Сергію Микитовичу, скажіть, як ваше господарство завершило виробничий сезон збирання ранньої групи зернових? На скільки він удався вам як керівникові, і чи люди задоволені плодами своєї праці? – звертаюсь до керівника.

– Скажу відверто, попри всі прогнози нинішній рік видався урожайним.  Але нам все-таки вдалося зібрати озимої пшениці по 50 центнерів з га, озимого ячменю – по 43 з га, а в середньому зернових ранньої групи вийшло по 46,3 центнера з гектара. Це гарний урожай, який нас дуже радує. У групі зернових  культур ми надаємо перевагу озимій пшениці та ячменю.

– В якому стані у вас на полях пізні культури – соняшник та  кукурудза? На який урожай цих культур розраховуєте?

– Ми суворо дотримуємось сівозміни. Тому соняшник посідає у ротації культур своє місце. Адже коли від землі  лише брати, а їй нічого не давати, то можна «догосподарюватись» до того, що будуть самі збитки. Тому ми на поля завчасно вивозимо перегній. Можемо з гордістю сказати: у нас він є! Під час оранки вносимо по 10 тонн на гектар. Тому соняшник на полях у нас в гарному стані. І ми розраховуємо його зібрати по 30 центнерів з гектара. А от кукурудза, яку ви бачили на наших полях, видасть майже по 100 центрів зерна.

– Сергію Микитовичу, коли збираєтесь реалізовувати вирощене?

–  Ми ще не продавали зерна.  Але свою екологічно чисту продукцію збираємось реалізувати не менше, ніж по 8 тис. грн за тонну. Така ціна нас цілком задовольняє, і ми не збираємось продавати дешевше. Адже господарству потрібно орати землю, сіяти, збирати – маса роботи. І на все потрібні кошти: видати зарплату, заплатити податки, придбати запчастини та пально-мастильні матеріали, вартість яких знову зросла.

– А хто ваша надійна опора в роботі?

– Бригадир тракторної бригади Володимир Миколайович Дідур.

Надзвичайно грамотний, під час робіт слідкує за всім процесом. Він технолог поля, і я завжди покладаюся на нього. Надійно працюють на комбайнах, тракторах механізатори Вадим Муштяца, Микола Горох, Віктор Садовський. Ми працюємо в господарстві тільки з прибутками. Маємо в обробітку 490 гектарів орної землі. Це небагато. Але ми стараємось, щоб кожен гектар давав високу врожайність і прибутки.

– Ви аграрій з великим досвідом. З першого липня розпочався продаж землі в Україні. Як ви ставитесь до цього?

– На мій погляд, землю повинна купувати тільки держава, а не холдингові компанії. Вона ж повинна здавати її всім в оренду, хто бажає на ній працювати, має кошти, техніку. За таких умов наша Україна буде розцвітати, зміцнюватиметься економіка, наповнюватиметься бюджет. У такому разі не буде ніяких проблем з виплатами пенсій пенсіонерам. Це найбільш оптимальний варіант. Сільське господарство, якщо правильно до нього підійти, може суттєво збільшити валовий національний продукт.

– Ви маєте тваринництво, яке саме?

– У нас повністю збережено всі тваринницькі приміщення, тому маємо 100 корів, від яких з початку року надоєно в середньому по 3 тисячі кг молока, а в ці осінні дні добовий надій сягає 20 кг молока. Це наші «живі» гроші, які йдуть на податки і зарплату людям. Для корів і великої рогатої худоби заготовили на зимово-стійловий період майже 3 тонни силосу на корову та 2 тонни сінажу, є вдосталь сіна в тюках, ячмінної соломи.

– Скажіть, як ви дивитесь на те, що молоді спеціалісти після закінчення вузів не залишаються на селі, а здебільшого шукають роботу в місті.

– Вважаю, що це від того, що більшість з них мають низькі знання, а через це керівники сільгосппідприємств не хочуть їх брати на роботу в сільське господарство. За радянських часів престижними були спеціальності вченого-агронома, інженера-механіка,  інженера-будівельника, зооінженера, ветлікаря. Коли ще я вступав до сільськогосподарської академії в Києві і навчався на факультеті механізації на інженера-механіка, то був конкурс 5-6 чоловік на місце. Сьогодні, на жаль, у ці професії молоді люди не йдуть. Всі хочуть стати податківцями, щоб жити в місті і рахувати гроші. Через це такі професії просто вироджуються. Наша наука животіє на мізерному бюджетному фінансуванні. Але наука – це ще не все. Коли ми хочемо відроджувати Україну як житницю, слід змінювати ситуацію в цілому. Сільгоспвиробництво потрібно забезпечити кредитами, дотацією від держави, держзамовленням на головну сільгосппродукцію. Це все у світі давно відпрацьовано.

Володимир БРЕНДУЛЯК

Піщанська громада

Тульчинський район

На світлині: голова акціонерного товариства СВК «Піщанське» Сергій Микитович Сауляк