Про особисте

А от дійсно, дідько його забирай!.. Чим я займався за час своєї офіцерської кар’єри у ЗСУ до війни?

Плани-конспекти, наради, стройові огляди, заняття для «галочки», «фізуха» (100 м, 3 км і підтягування).

Раз на місяць стрільби по 30 набоїв з АК-74 плюс по 9 набоїв з ПМ, вартова рота, з якою треба провести теорію, практику, перевірка варти по 4 рази на добу, з них один раз вночі (щодня), по суботах спортивно-масова робота з дурнуватими естафетами, грамотами і тортиками, в неділю похід в музей чи перегляд фільму по «відику».

Яка ж дикість! На себе часу було обмаль. Намагався все ж читати побільше, щоб хапнути більше знань, заводив знайомства з хлопцями з серйозніших структур, але цього потім було однаково недостатньо.

Під час АТО/ООС довелося побувати на різних посадах. Десь воював, а десь просто був, бо реально руки опускалися від того, що функціонал зв’язував по руках.

Зараз є можливості у всіх, щоб там не розповідали мені в коментах «експерти», які після звернення до військкомату обрали варіант «чекати дзвінка».

Зараз зоряний час проявити себе. Або ти якісно жмуриш руzню, як гранатометник, або ти хороший марксмен, або у тебе є задатки лідера і ти можеш організувати нормальний ВОП (взводний опорний пункт), у тих місцях, де «сонечки» змотались назад, бо по їх дрібних лежках «прилетіло».

Варіантів безліч. Або ти баклан, а не офіцер.

Дивуюся відверто, коли на дев’ятому році війни у нас існують командири, що досі не усвідомили, для чого їм дали офіцерське звання.

Майора мені присвоїли ще у 2013 році. Пройшов АТО/ООС. З першого дня війни ломанувся на солдатську посаду, бо у військкоматі попросили «чекати дзвінка». Мені зараз, чесно кажучи, однаково, чи я майор, чи мене понизять до лейтенанта за те, що плював я на підлабузництво.

Я не кар’єрист. Моє завдання — виконати наказ і повернути людей додому всіх, не покинувши жодного.

Тому я піду з позиції лишень після того, як останній мій солдат застрибне на борт.

Панове офіцери, маю честь.

Олександр ГРОМ,

вінничанин,

майор ЗСУ