Пів століття на селекційній ниві

Творчість нашого земляка Миколи Завального у двох різних галузях – літературі та рослинництві – знана і на Вінниччині, і за її межами.

Долю цієї талановитої людини визначив початок 70-х років минулого століття, після повернення зі служби на Балтійському флоті. До армії довелося працювати на залізниці в Кіровоградській та Черкаській областях, і мрія при поверненні на Вінниччину була одна – вступити на юридичний факультет Київського вишу і працювати адвокатом, допомагати людям відстоювати їхні права. Однак доля розпорядилась по-іншому…

Неждано трагічно гине його старший брат, і довелося залишитись біля хворих батьків у селі Крикливець Крижопільського району. Аби не втрачати себе і багатогранний талант, вирішив зайнятись садівництвом та селекцією плодово-ягідних рослин, адже ще в школі добре знав біологію, розумівся на вирощуванні різних садових рослин. Уже перші спроби дали позитивні результати – нові сорти смородини, малини, агрусу, винограду.

На початку 70-х років про селекціонера з Крижополя Миколу Яковича Завального розповіла газета «Вінницька правда» (нині «Вінниччина»), крижопільська районна газета «Сільські новини» та багато інших часописів. А обласне радіо почало запрошувати на щотижневі передачі про те, що можна вирощувати у Вінницькій області. Про успіхи молодого селекціонера написала й республіканська газета «Молодь України» під заголовком «Дині на дереві», адже тоді його було запрошено для співпраці з акліматизації тропічних і субтропічних рослин Гагрського опорного пункту ботанічного саду Академії наук СРСР (Грузія), де вирощували чимало тропічних і субтропічних рослин, зокрема і так зване динне дерево – папайю.

Двічі на рік Миколу Завального запрошували в цю наукову установу і давали велику кількість посадкового матеріалу плодових рослин, щоб перевірити, що може рости в більш суворому кліматі України. Тоді й визріла мета: «А що, коли схрестити ту чи іншу рослину з теплих країн із рослинами цієї ж родини, які ростуть в Україні?». І ця робота триває й досі. Талановитим селекціонером схрещено субтропічний інжир із шовковицею, шовковицю з брусонетією, кудранію (малинове дерево) з шовковицею, лавровишню з черемхою, грушу з мушмулою кавказькою, хурму японську та хурму кавказьку з хурмою віргінською…

У результаті цієї копіткої праці ним виведено найморозостійкішу східну хурму, гібрид шовковиці з брусонетією, інжиру з шовковицею, морозостійкий китайський фінік (зізіфус), нові великоплідні сорти бананового дерева (азимини) та багато іншого.

Триває наполеглива праця з виведення морозостійкого граната, маслини іспанської, пасифлори, мушмули японської, деревоподібного перцю лавра благородного. А на початку літа один із працівників Туркменського ботанічного саду надіслав Миколі Завальному дикий лимон (понцирус) для виведення більш морозостійкого лимона, який може зимувати у відкритому ґрунті Вінницької області, адже у нашого земляка вже є хороші результати. Так, виведене ним ківі в одного з садівників у Вінниці вже торік дало переший урожай без будь-якого укриття на зиму. У багатьох областях України вже ростуть і плодоносять чудові морозостійкі сорти хурми, азимини, кудранії та інших плодових екзотів.

Також чимало виведено плодових рослин, яких нема в жодному ботанічному саду світу. Це кленолиста шовковиця, пальмове плодоносне дерево, акебія різнолиста. Селекційна робота Миколи Яковича – це справжнє велике мистецтво. Якщо художник пише картину вже готовими фарбами, то фаховому селекціонеру потрібно підібрати батьківські рослини так, щоб вони при схрещуванні дали красиві, смачні плоди, раннього чи пізнього строку дозрівання, певного забарвлення, були з високою морозостійкістю, не хворобливі, не вибагливі до грунтів.

Під час спостереження за процесом виведення нових сортів винограду вражає ця високомистецька ювелірна робота, адже квіточки у винограду надто маленькі, і чимало сортів уже запилюються, коли бутони квіточок ще й не розпустились. Після схрещення та появи плодів кожна гілочка отримує запис на фользі з назвою «батьків», датою схрещення, кількістю гібридних ягід. При їх дозріванні вибирається насіння, порівнюється з насінням батьківських сортів і висівається в підготовлену землесуміш у спеціальні ємності. Після проростання визначається майбутній потенціал сіянців, вегетаційний період, інтенсивність росту та комплексна стійкість до хвороб і вибагливість до вологи. І вже при появі перших листків наш земляк може визначити, що саме йому вдалось отримати, який вплив батьківських сортів на стійкість.

Варто також відзначити, що, працюючи з тропічними і субтропічними плодовими рослинами, селекціонер навіть за листям, пагонами та бруньками може визначити, якої статі певна рослина і майбутній гібрид. Це стосується ківі, шовковиці, брусонетії, кудранії та інших дводомних рослин.

Про Миколу Яковича можна розповідати багато, адже його талант багатогранний. Це і чудовий поет, журналіст, гуморист, пісняр, художник, громадський діяч і знавець народної медицини. За 50 років своєї літературної та селекційної праці він написав понад 30 художніх книг, вивів близько 40 сортів винограду та більше двохсот сортів і форм плодово-ягідних культур. І ця кількість із кожним роком збільшується.

Селекціонер Микола Завальний працює і з овочевими та кімнатними культурами – період селекційної роботи закінчується у нього пізньої осені, а іноді ще пізніше. Як колишній випускник Одеського сільгоспінституту, учений агроном-плодоовочівник, він є гордістю цього вишу.

Світлана НОМІКОСОВА

м. Одеса