Під сяйвом Христової віри
Сьогодні – 1033 річниця хрещення Русі-України, котра відзначається щорічно 28 серпня, у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира.
На Русі про християнство знали задовго до релігійних реформ Володимира Великого: адже християнами були київські князі Аскольд і Дір. Правдивим є факт хрещення княгині Ольги у 958-му. Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни стало запровадження цієї релігії як державної у 988 році.
Згідно з «Повістю временних літ» Володимир ще до хрещення пройшов випробування вірою. Волзькі болгари пропонували йому прийняти іслам, Рим – католицтво, а хозарські євреї – іудаїзм.
Однак князь Володимир вибрав православ’я. Вирішальною була подорож послів до Константинополя. До того ж, його бабуся – княгиня Ольга – була православною християнкою. Її охрестили у столиці Візантії ще в 955 році.
Коли посли повернулися до Києва, то з захопленням розповіли про православну віру: «Як прийшли ми до греків, і нас ввели туди, де вони служать своєму Богу, то ми не знали, стоячи в храмі, на небесах ми знаходимось чи на небі. На землі немає такої краси, там дійсно Бог мешкає з людьми. Всяка людина, скуштувавши солодкого, не захоче їсти гіркого, – так і ми не можемо бажати іншої віри, як тільки віри православної».
Докладно встановити рік і місце хрещення князя Володимира досить важко. Найбільш достовірним вважається, що Володимир охрестився, у святому хрещенні прийнявши ім’я Василій, за два роки до хрещення ним киян.
Як зазначено в літописі, масове хрещення народу в Києві відбулося у самому Дніпрі: «Люди з радістю йшли хреститися, кажучи: якби не було це добре, то князь і бояри б не прийняли цього». Інші приймали нову віру зі страху перед відповідальністю, коли поганство (язичництво) було проголошено вірою забороненою. Про таких саме казав пізніше митрополит Іларіон в своєму знаменитому «Слові про закон і благодать»: «Якщо хто і не з любові, то зі страху перед тим, хто наказав хреститися, бо благовір’я князя Володимира було сполучене з владою».
Прийняття християнства князем і народом та визнання його державною релігією на Русі-Україні при святому рівноапостольному князі Володимирі було одночасно заснуванням Української Православної Церкви та початком її історії.
Християнство з’явилось у нас як державна релігія, що мала ввести український народ в сім’ю культурних християнських народів. Церква від організації її при князі Володимирі Великому через всю її історичну добу є яскравим прикладом застосування системи симфонії, союзу між державною та церковною владою задля блага та добра народу. Держава була опорою церкви, під її опікою церква розпочала велику роботу християнізації Русі-України. Церква дбала про піднесення авторитету державної влади в народі та про моральний вплив на саму державну владу християнських ідеалів та цінностей.
З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв’язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами, передусім з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і культурних відносинах.
Крім цього, це мало величезне значення для розвитку освіти і всієї національної культури українського народу. Християнство принесло з собою книгу, писемність, школу. Прийнявши Христову віру з Візантії, Русь-Україна отримала потрібні для християнської освіти книги.Апринесена братами Кирилом та Мефодієм церковна писемність слов’янською мовою стала основою, на якій виросла власна писемність.
Михало КУШНІР,
магістр богослов’я
