Пісня «Розмаю» лине над селом

Понад 15 років у незмінному складі своїми творчими успіхами тішить слухачів і глядачів народний ансамбль  української пісні «Розмай»  з Дзюнькова Погребищенської міської територіальної громади. Він був створений на базі педагогічного колективу місцевої школи, яка тепер називається закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів. За ці роки колектив став справжньою гордістю села, окрасою усіх свят та концертів не лише Дзюнькова і Погребищенського району, а й жаданим гостем обласних фестивалів і конкурсів.  Творчий керівник «Розмаю» – викладач музики Андрій Петрович Бездень, музичний віртуоз, який неодмінно акомпонує під час співів на акордеоні.  Визнали «Розмай»  не лише місцеві прихильники народної пісні, його гідно оцінили професіонали. Звання народного колективу було присвоєно у 2017 році, від освітянської галузі  підтвердили статус «зразкового аматорського колективу». А своїм творчим народженням «Розмай» завдячує щорічному фестивалю «Проліски надії», який збирає таланти Надросся не один десяток літ.

– У нас учительський колектив, який вперше виступив саме на цьому фестивалі. І хоча серед нас немає виконавців з музичною освітою, окрім Андрія Безденя, справа захопила і об’єднала. Випадкові люди відсіялися, і вже 15 років маємо незмінний склад – тих, хто по-справжньому любить народну пісню, хто хоче дарувати її людям, кому співи  дарують натхнення і наснагу, – розповідає нам вчителька початкових класів Лідія Василівна Янівець, керівник профспілкової організації.

Лідія Василівна  родом з Дзюнькова з діда-прадіда і до співочих традицій рідного села долучалась із самого дитинства – заспівати на свята, з гостями – таким був незмінний звичай у їхній родині. Втілилась у життя і ще одна мрія обдарованої жінки – з юних років вона хотіла стати вчителем початкових класів і, здобувши освіту, повернулась вчителювати саме в рідне село, в рідну школу. Від 1988 року вона навчає місцеву малечу. Щоправда, без легкої нотки суму розповідь про сьогодення села не обходиться. Адже учнів у школі за ці роки стало в рази менше, і цьогоріч першачків лише вісім, а  на початку її педагогічної кар’єри було не менше тридцяти. На щастя, саме Дзюньківську школу визнали опорною, і тепер сюди навіть привозять на навчання дітей з навколишніх сіл, яким пошастило менше. Окрім основного форпосту соціальної інфрастуктури – школи – працює в селі і будинок культури. І, як модно тепер казати, «хедлайнером» концертів завжди виступає улюблений «Розмай».

Розмаїтий репертуар  колективу щороку оновлюється. Окрім безсмертної української класики та надбань місцевого фольклору, виконують дзюньківчанки і твори власного авторства. Деякі з цих пісень особливо припали до душі слухачам – щоразу під час концертів просять виконати улюблені хіти.

 – Дві наші колежанки пишуть пісні. Вчителька фізкультури Яремчук Лариса Сильвестрівна пише і вірші, і мелодію – твір вона наспівує Андрію Петровичу, і той вже фіксує у нотах. «Осінній вальс», «Розмай», «Дзюнькове мій» – ці твори стали нашими візитівками. Ми їх виконуємо під час обласних фестивалів і концертів, приміром, на нещодавньому «Світанки над Россю». Також мали честь виступати на великому концерті народних колективів у Вінниці, приуроченому до 30-річчя Незалежності, – продовжує розповідь Лідія Василівна.

Ще одна незмінна авторка ліричних пісень – вчителька історії  Юлія Олександрівна Островська. Окрім педагогічного визнання, вона має поетичні успіхи – видала дві друкованих збірки. Юлія Олександрівна написала чимало творів, але найвідоміша і найулюбленіша в селі – «Лілії». Досліджує Юлія Олександрівна і фольклор – старовинну пісню, записану нею, «Розмай» виконував на обласному фестивалі автентичних співів ім. Гната Танцюри. Більшість пісень, що виконують учасниці «Розмаю», – ліричні, які  проникають у глибини серця і торкаються найтонших струн душі. Але є і кумедна, весела, що також полюбилась мешканцям Дзюнькова – «Млин крутиться». Задор та енергію виконавиць оцінили під час веселого «Свята борщу» у Правилівці.  А всі знають – прохідних колективів на свій фестиваль Ганна Секрет не запрошує… Любо-дорого глянути і на нарядні костюми колективу – це справжнє концертне вбрання з дотриманням канонів українського народного костюму. Щоб дівчата мали ошатний вигляд, потурбувався голова місцевого ФГ «ЛАН» Петро Поліщук, який допоміг з придбанням концертного вбрання.

Весняною річкою лине чабрець по долині,

Медовими липами пахне повітря п’янке.

Здається, немає милішого краю на світі,

Де радісно мчить дитинство п’янке…

Ці рядки  присвячені Дзюнькову, який по весні вбирається килимом чабрецю, приголомшує розмаєм цвіту та пахощів. І надихає прославляти одвічну красу у пісні, підноситись над буденністю. Не хлібом єдиним…

Юлія РАЗАНОВА