«Розбігайтеся «злодії», в Крищинцях Закон вже діє…»

-попереджає депутат Тульчинської міськради Юрій Швейбиш

Як і очікувалося, стаття «Кадрова «шарпанина» в Крищинцях» («Вінниччина» за 28 липня 2021 року)  викликала соціальний резонанс. Одним із перших відгукнувся на публікацію підприємець, депутат Тульчинської міськради Юрій Ісакович Швейбиш. Він надіслав у корпункт газети «свою точку зору» на викладені події та факти.

Друкуємо лист мовою оригіналу з деякою орфографічною правкою та скороченням.

«У статті колишній бухгалтер Крищинецької сільської ради Марущак З.М. висвітлила свою суб’єктивну думку та ще деяких громадян села, які висловили невдоволення теперішньою владою та депутатом Тульчинської міської ради, що закріплений за селом, – пише пан Швейбиш. – Але які б не були претензії чи звинувачення, вони повинні базуватися на фактах, підтверджених документально, а не на особистих переконаннях чи домислах…

То чому ж все-таки деякі жителі села так емоційно налаштовані проти депутата?

Отже, будучи  депутатом Тульчинської  міської  ради з 2006 року,  я завжди активно вів свою депутатську діяльність. І жителі села Крищинці добре це знають. Так, як завдяки мені та підтримці людей села у 2018 році центральний ставок перейшов у громадське користування, хоча супротив чинили як колишня влада в особі Семенюка В.В., так і орендарі, які 10 років користувалися ставком без договора оренди, а 10 років уже з орендою в 1400 гривень на рік.

Ось перших невдоволених знайшли, які позбулися прибутків, втративши ставок. А далі, після приєднання села Крищинці до Тульчинської громади, депутат Швейбиш Ю.І. «наслуханий» численних скарг від жителів села, сумлінно розпочав виконання своїх депутатських повноважень.

А саме. Були виявлені такі порушення: незаконно здійснили самозахват будівель та земель на території старої школи і використовували їх у власних цілях протягом 10-ти років без правовстановлюючих документів (заяви відправлені до Тульчинської окружної прокуратури та Тульчинського районного відділення поліції); без відповідних документів використовували десятиліттями колишні ферми (розпоряджалася Сандуляк Н.С.), не сплачуючи жодних податків; користувалися водоймами (ставками) без договорів оренди; самовільно з пасовищ будували ставки; без договорів оренди оброблялися землі, відповідно «нуль» до бюджету (виявлені згідно кадастрової карти); фактично користувалися земельними ділянками комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазинів), не сплачуючи податки; проведений  фіктивний (без нотаріальних дій) договір між Крищинецькою сільською радою в особі сільського голови Семенюка В.В. та СТ «Крищинці» в особі  голови Кушніра О.А. по купівлі-продажу земельної ділянки (документи передані в Службу безпеки України); власниками магазину (кафе) Дідуром П.О. та Кушніром О.А. зовсім не сплачувалося за користування водою з часу проведення до них водогону; колишнім сільським головою Семенюком В.В. було розпочато нове будівництво розвідувально-експлуатаційної свердловини та водопровідної мережі без отримання відповідного дозволу на будівництво та здійснено незаконно оплату виконаних робіт з бюджету на суму 310 тисяч гривень (відправлена заява до прокуратури та поліції, де уже відкрито кримінальне провадження по статті 191 Кримінального кодексу України). Дане порушення вказане в Акті перевірки КРУ у Вінницькій області, яке здійснювалось за 2016-2020 роки; при перевірці Тульчинської ОТГ в акті КРУ зазначені фінансові порушення Крищинецької сільської ради в особі Марущак З.М., якою незаконно нараховані були кошти працівникам сільської ради в сумі близько 127 тисяч гривень (матеріали передані до прокуратури), а також було виявлено, згідно кадастрової карти України, по Крищинцях більше 100 га земель, ніби вільних, так як за них не сплачуються податки. Але виїхавши на місця, де знаходяться дані земельні ділянки, як виявилось, вони не пустують, а засіяні.

Всі перераховані порушення можу підтвердити документально.

Звичайно, збільшилась кількість  невдоволених людей, котрі десятиліттями незаконно звикли користуватися громадськими благами на особисту користь, в збиток громаді.

Причетні до вищезазначених порушень є постійними ініціаторами зборів громадян села, активними розповсюджувачами неправдивої або спотвореної інформації. У них одна мета – це повернути їх «вождя» (колишнього сільського голову Семенюка В.В.), який і «розплодив» для них це беззаконня та свавілля, керуючи селом більше 20-ти років.

А стосовно  фактів, які подала у «Вінниччину» колишній бухгалтер Марущак З.М., маю змогу надати вичерпну відповідь, підтверджуючи документами.

Перш за все,  надаю витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 191 КК України – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) по справі колишнього сільського голови в особі Семенюка В.В. І даремно переконувати жителів, що гр. Семенюк В.В. зумів би добудувати водогін, якби обіймав посаду старости. Реально неможливо ні те, ні інше.

Щодо морально ображеного Литвинюка В.М., якого особисто я, як голова партії «Пропозиція» в Тульчинському районі, у виборчому списку поставив  його «першим», тобто прохідним, так як він ще до виборів виявив бажання бути старостою села Крищинці. Адже без мене стати ні депутатом, ні старостою не зумів би (що сам чудово знає, тому і «вислуговувався», як міг).

Уявляти посаду і обіймати її, як виявилось для нього, дві великі різниці.

Староста – це той самий «завгосп», в якого у повноваженнях в першу чергу благоустрій, а не «сидіти в кабінеті» та шукати виправдання собі. І це добре знає Марущак З.М., яка спільно з іншими працівниками сільської ради завжди прибирала сміття при в’їзді в село та біля зупинки «Крищинці» під час благоустрою. Значить, як висновок, всіх своїх працівників морально принижував і сільський голова Семенюк В.В.

А Литвинюку В.М. уже варто заспокоїтись, адже можливості свої показав,  заяву написав і крайніх відшукав.

Згадалась і наступна староста Ільчик С.О., яка кілька місяців, допоки мала мою депутатську підтримку і допомогу, зуміла все-таки пропрацювати. Адже вищезазначені порушники, залучаючи інших жителів, цькували і принижували привселюдно її не раз, та й Марущак З.М. не упускала такої нагоди.

Дійсно, біля пам’ятника загиблим воїнам були встановлені лавочки у кількості 8 штук, тільки ж загальною вартістю 8 тисяч гривень, а не 16 тисяч, як стверджувала колишній бухгалтер, вводячи в оману читачів (додається Акт приймання-передачі). 

А також, завдяки моєму особистому проханню, керівником підприємства «Водоканал» Тульчинської міської ради була надана бригада для модернізації сільської свердловини.

Безкоштовно було проведено такі роботи: витягнута та порізана по 2 метри металева труба (знаходиться в приміщенні сільської ради); встановлена металопластикова труба, (що дасть можливість не залучати кран для подальшої роботи); встановлено сучасний енергозберігаючий насос; обладнано автоматику та захист, чого раніше не було; замінені крани, троси, проводка.

Матеріали придбані з абонентської плати водокористувачів (без додаткових зборів коштів).

Щодо несправного транспорту, який був переданий, насоса та іншого – це все майно міської ради, і так звані «активісти» села ним не розпоряджаються. Тому невдоволення їх недоречні.

Як депутат, ініціював посипання доріг під час ожеледиці  (надавши свій транспорт для доставки суміші), заміну по селу лампочок у ліхтарях вуличного освітлення та розгортання грейдером дороги до вулиці Набережної. Староста Ільчик С.О. попросила ще розгорнути місце для сезонної торгівлі, мотивуючи тим, що люди виявили бажання облаштувати «базар». Особисто сам в цьому поганого не вбачаю нічого, адже у багатьох селах громади давно функціонує сезонна торгівля, хоча розташування їх до Тульчина ближче, як Крищинці. Наприклад, село Копіївка та Холодівка.

КП «Тульчинкомунсервісом» придбано було для села фарби – 10 банок по 2,8 кг (для фарбування паркану біля пам’ятника), цемент – 250 кг (для встановлення лавочок та інших в подальшому потреб), мотокосу та інший інвентар для роботи.

Також було використано бензин для проведення робіт із благоустрою у кількості 60 літрів, в подальшому по актах списання старостою було використано 20 літрів бензину на вирізання порослів, а 40 літрів – на косіння, тобто, ніби скошено було 16 га території, хоча, перевіривши з працівником КП «Тульчинкомунсервісу», виявилось насправді 1,8 га (до речі, по місту Тульчину коситься 7,3 га).

Виявивши приписки, пояснень не отримали ні від старости, ні від двох працівників із благоустрою Поника С.А. та Мареїна К.В.,  а тільки написані ними заяви про звільнення. На мою думку, якщо працівник правий, доказує фактами, чого не було зроблено. А відстоювати тих, хто займається приписками, я відмовився.

Так попрощалися із другою старостою і робітниками, які оформлені були на повні ставки.

На завершення, щодо вимоги «усунення» депутата Швейбиша Ю.І. із села, можу вас усіх запевнити у неможливості такого рішення без особистої відмови. Адже законів дотримуюсь сам і вимагаю з інших, та чим більше протистоянь, тим більше в мене стимулу продовжувати свою депутатську діяльність.

А на плакат «Швейбиш, геть руки від села» надаю альтернативу: «Розбігайтеся «злодії», в Крищинцях Закон вже діє».

Підготував Віктор Зеленюк