Рік в онлайні

Після затяжного дистанційного навчання, яке пережили вінницькі школярі, їм знову дозволили повернутися за свої парти. В області ж цей процес розпочався значно раніше, ніж в місті, а в деяких районах школярі очно навчалися вже три тижні. У Вінниці «молодша школа» пішла на навчання у повному складі, а середня та старша підгрупами. Батьки видихнули з полегшенням, хоча є немало тих, хто притримується думки, що цей крок був зайвий, адже нові знання діти навряд чи отримають, а ймовірність заразитися чи принести вірус додому в рази зростає.

Меланія, учениця сьомого класу однієї з вінницьких гімназій, стверджує, що навчання онлайн їй припало до смаку. Адже економиться чимало часу: не потрібно поспішати вранці до школи, на деяких уроках можна «схалявити», а завдання дозволяється виконувати, користуючись навчальною літературою, щоправда, термін їхнього виконання обмежений у часі. Мінус – обмежене спілкування з однолітками, переписки в групах та соцмережах не здатні замінити живі розмови. Найважче онлайн дівчинка сприймає точні науки (алгебру та геометрію), праця та образотворче мистецтво виконуються за записаними ютуб-відео. Опитування вчителями проводиться регулярно, а дехто працює виключно через тестування знань учнів онлайн. Величезну шкоду підростаючим організмам завдає сидіння за екранами моніторів, яке викривляє спини та провокує сколіози. До гурту «навчальних хвороб» додається зіпсований зір – після карантину кожна друга дитина  приходить до класу в окулярах.

Через низьку якість навчання під час карантину змарновано до 0,9 навчального року – такі результати дослідження ще торік оприлюднив Світовий банк, проаналізувавши дані зі 157 країн. І це не лише проблема українських школярів, у світі давно дискутують про так звані «освітні втрати» через пандемію коронавірусу. Деякі держави навіть виділяють додаткові кошти, щоб діагностувати найбільш больові точки та розробити ефективний спосіб їх «лікування».

Україна ж з такими дослідженнями, на жаль, не поспішає. Пандемія загострила хронічні хвороби української школи – нерівний доступ до якісної освіти, брак належного технічного забезпечення, низькі можливості для вчителів підвищувати свою кваліфікацію, а для шкіл – змінювати освітній простір залежно від обставин. 2020 року місцева влада, учні, вчителі та школярі переважно залишалися сам на сам із проблемою – кожен справлявся так, як міг. Умотивовані та заможні учні змогли впоратись, слабші – відстали ще більше.

Наша освітня галузь не отримала жодної копійки з фонду боротьби з пандемією, хоча для його наповнення в освітньої ланки забрали понад 4,5 млрд грн. Натомість ухвалили рішення про використання залишків освітньої субвенції, а також збільшення субвенції НУШ на потреби в засобах індивідуального захисту. Не було і своєчасної та системної методичної підтримки для вчителів, яка би допомогла їм краще опанувати цифрові навички та ефективно організувати дистанційне навчання для учнів.

Попри те, що в Державному бюджеті 2021 закладено субвенцію в розмірі 1 млрд грн для боротьби з наслідками пандемії в системі освіти, школи досі не можуть використати цей ресурс – уряд все ще не затвердив порядок використання цих коштів. Найближчим часом МОН має почати роботу над стратегією компенсації недоотриманих знань українських школярів. Але, формуючи їхню структуру, освітяни не можуть послуговуватися виключно міжнародними дослідженнями, адже вони не відображають специфіку українських реалій.

Оскільки Україна має одні з найдовших у Європі канікули, то, можливо, їх дещо  скоротять та організують додаткові позакласні заняття для відстаючих з певних предметів учнів. Компенсувати втрати з іноземних мов зможуть пришкільні мовні табори, продуктивна робота яких спостерігається ще з минулих років.

Тетяна Вакуленко, заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти, з цього приводу висловилася, що згідно з дослідженнями дистанційна освіта має негативні наслідки на результати навчальних здобутків. Втрати є великими і нерівномірними (найбільше постраждали учні початкової школи). Для учнів молодшої школи було значно важче організувати дистанційне навчання, оскільки малі діти потребують постійної взаємодії із вчителем та допомоги батьків. Пані Тетяна також зазначила, що дослідження прогалин в освітньому процесі під час пандемії обов’язково проводитимуться, але їхні результати оприлюднять лише у січні 2022 року.

Вплив пандемії на освітній процес показав, що інтернет та гаджети мають стати доступними для всіх школярів. Через брак таких інструментів на місцях найбільше постраждали учні з сільської місцевості, діти із зони ООС, школярі, які навчаються у важкодоступних територіях, діти із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Цю проблему не розв’язати без спільних зусиль держави на центральному та місцевому рівнях.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов вважає, що від дистанційного навчання є як негативні наслідки (їх звісно більше), так і позитивні (зростання цифрової компетенції вчителів у найкоротші терміни).

Пан Сергій також зазначив, що найчастіше за допомогою до нього зверталися саме педагоги, а не батьки чи старшокласники. Розвиток інтернет-сервісів для освітян також допоміг їм швидше «включитися» в роботу та налагодити взаємодію з дітьми. На жаль, у нас поки що немає реальної картини рівня знань учнів у розрізі всіх регіонів, тому влада поки що не в змозі ухвалювати адекватні рішення в цьому напрямку, аби адаптувати програми для наверстання втраченого розриву.

Немає також точної інформації, які саме частини освітніх програм пропущені, які теми залишилися незрозумілими. Саме тому ключового значення набувають ґрунтовні моніторингові дослідження прогалин у знаннях, а отже, має бути підготовлена стратегія компенсації втрачених знань українських школярів.

Сергій Данилов, нейрофізіолог, кандидат біологічних наук, розповів, що наслідки онлайн-освіти у світових вишах призвели до того, що понад 10% студентів відмовилися продовжувати навчання за таких умов, у 25% школярів оцінки впали на дві позиції. У майже всіх учнів та студентів спостерігалися проблеми з тайм-менеджментом та «зворотним зв’язком» від вчителя, що негативно впливало на якість навчання.

Ще один важливий аспект, який впливає на продуктивність здобування освіти: вміння чергувати навчання та відпочинок і концентрувати увагу. Адже коли дитина тривалий час проводить перед екранами гаджетів і опрацьовує велику кількість інформації – це підвищує втому та розфокусовує її увагу. Тому коли вона втрачає уважність під час онлайн-уроку – це нормально. Важливо навчити дітей не переключатися надовго, аби не виробилася звичка постійно «витати у хмарах».

Любов Гарбаренко, заступниця голови Профспілки працівників освіти і науки України, зазначила, що нині освітяни переживають не найкращі часи. На фоні складної епідеміологічної ситуації для профспілок було важливим питанням зберегти кадровий потенціал та захистити права педагогів (отримання зарплатні без затримки та у повному обсязі і першочергова вакцинація вчителів, які задіяні в проведенні ЗНО).

За наслідками останнього року ми бачимо, що політика «один розмір для усіх» призводить лише до поглиблення нерівності, особливо щодо вразливих категорій учнівства. Реалізувати всі ці завдання складно, але потрібно ж з чогось починати, адже кожен змарнований день – втрачені можливості дітей.

Тему досліджувала Вікторія МЕЛЬНИК

У статті використані дані з сайту НУШ («Нова українська школа»)