Рішуча «Іриска»
Ірина Закалюжна мешкає в Ладижині. Медсестра за фахом завжди шукала можливості та вільної хвилинки для творчої релаксації.
Був у житті пані Ірини і «вінницький період». Однак гомінку Вінницю жінка залишила, бо дуже швидко зрозуміла, що їй більше імпонує спокій, тиша, розміреність – все це їй і в достатній кількості могло запропонувати маленьке містечко.
За деякий час наша героїня залишила медичну сферу, каже, що дуже переймалася людськими стражданнями та болем. І абстрагуватися від цього і «не нести роботу додому» як не намагалася – не змогла. Пані Ірина навіть працювала флористом. Про той свій досвід розповідає із запалом, каже, що «відчувала» кожного клієнта, завжди вгадувала з побажаннями замовників і не розчаровувала в очікуваннях. За рік роботу покинула, бо доводилося в прямому сенсі бути «сильною жінкою»: тягати ящики з квітами, постійно змінювати воду у важких вазах, а помічників не було.
У пекарі Ірина Закалюжна прийшла свідомо. Змалечку любила працювати з тістом, особливо їй вдавалися бісквіти. Одного дня знайома запропонувала їй піти на підмогу місцевій кондитерці, бо та набрала багато замовлень і не встигала віддати їх вчасно. Однак Ірина вирішила, що має всі задатки та вміння вивчитися на кондитера, бути самій собі господинею та ні від кого не залежати. З того дня на кухні в господині постійно щось печеться, вариться, готується, перемащується та прикрашається. Вона почала з тортів, роботі віддавалася на всі 100%: пекла ночами, купувала лише найсвіжіші продукти, аби лишень клієнт залишився задоволеним і здоровим. Однак після того, як побачила, що деякі замовники байдуже, ба навіть зневажливо, ставляться до її праці (поміщають об’ємний весільний торт у багажник без коробки і кондиціонера і пів дня возять його містом), дещо розчарувалася в роботі. «Взяла паузу», під час якої встигла відкрити бутік модних речей, але робота виявилася для неї дещо нудною і знову «потягнуло» на кухню.
Пані Ірина навчилася пекти медові пряники, зефір, робити льодяники на паличці, виготовляти шоколад та цукерки ручної роботи. В кожному її пряничку чи шоколадній плитці є фірмовий стиль, особливо вдаються їй прикраси у вигляді різноманітних квітів (далась взнаки флористика). Нещодавно кондитерка, разом з сестрою, придбала харчовий принтер, аби здешевити вартість продажу медових пряників для клієнтів. Каже, нині в людей немає великих доходів, аби купувати печиво ручної роботи, але діти не повинні від цього страждати. Для них понад усе важливо, щоб на пекарському виробі був зображений їхній улюблений герой, а не промальовані деталі.
Чоловік Максим і двоє синів підтримують та всіляко допомагають в матусиній кулінарній творчості. Продукти для випічки, на прохання Ірини, закуповували виключно її чоловік Максим або старший син Єгор. А потім вже приходив час магії від «Іриски», саме під такою назвою виготовляє свою продукцію Ірина Закалюжна. Упаковуванням випічки та шоколаду від мами полюбляє займатися менший син Тимур.
Нині кондитерка з Ладижина мріє про те, аби її продукція була широко представлена на полицях не лише місцевих кав’ярень, а й була відомою на всю область і навіть Україну. Бажання і запалу до роботи у пані Ірини вистачає, а коли до справи «підключиться» рідна сестра – можливості для завоювання кулінарного ринку зростуть, а втілення мрій значно пришвидшиться.
Хрусткий рулет із лаваша з куркою
Інгредієнти: два листа з лаваша, 1 кг курячої грудки, 2 морквини, 2 зубчика часника, 350 г сиру, 1 цибулина, майонез, кріп, сіль, перець, паприка за смаком, рослинна олія для смаження.
Приготування. Відварити курячу грудку і розділити її на волокна. Смажимо цибулю до золотистого кольору. Додаємо паприку та терту моркву. Додаємо курину грудку та часник. Розвертаємо лаваш і змащуємо його майонезом. Розподіляємо начинку та посипаємо сиром та зеленню. Завертаємо в рулет і ріжемо на шматочки. Змащуємо їх яєчним жовтком (за бажанням посипаємо кунжутом) і відправляємо в розігріту духовку до 180ºС на 10-15 хвилин.
Зефір яблучний (класичний)
Зефір готується з фруктового або ягідного пюре з додаванням яєчного білка, цукру та загусника — пектину, агар-агар або желатину. Найкориснішим з усіх загусників вважається пектин. Це природний полісахарид, який видобувається з фруктів. Сприяє виведенню токсинів з організму, підвищує опірність до інфекцій. Агар-агар, що видобувається з морських водоростей, теж корисний для здоров’я. Зокрема, він забезпечує організм людини йодом, кальцієм і залізом. Желатин отримують шляхом тривалого виварювання кісток і хрящів домашньої худоби. Речовини в його складі нормалізують роботу нервової системи, беруть участь у синтезі сполучної тканини, зміцнюють кістки та покращують склад крові. У зефірі практично немає жирів, однак є залізо, фосфор і кальцій, харчові волокна, які сприяють нормальній роботі кишківника. Ці солодощі вважаються одними з найбільш нешкідливих для тих, хто стежить за фігурою. Однак низька калорійність зефіру – міф. Через цукор у 100 г міститься понад 300 калорій. Отже, захоплюватися цими солодощами не варто.
Інгредієнти: 7-8 великих зелених яблук, 1 ст. л. желатину, 1 склянка цукру, 1 ч. л. лимонної кислоти, 7 холодних яєчних білків.
Приготування. Желатин замочіть у воді. Яблука запечіть у духовці, зробіть з них пюре. Протріть через сито, щоб не було грудочок. Додайте до пюре лимонну кислоту і цукор. Поставте масу на маленький вогонь і варіть при постійному помішуванні до загустіння. Повністю розчиніть желатин на невеликому вогні. Не кип’ятіть. Білки збийте міксером до міцних піків. Додайте збиті білки до яблучної суміші, потім сюди ж вилийте желатин, добре збийте отриману суміш. Вона повинна триматися на вінчику, а не стікати з нього. Сформуйте зефір: за допомогою кондитерського мішка або просто ложкою викладіть на дерев’яну дошку. Поставте для застигання в прохолодне місце на 4-5 годин.
Весняні макарони з кабачком
Така страва стане чудовою вечерею. Вона швидко готується і ще швидше з’їдається.
Інгредієнти: макарони – 150-200 г; кабачок – 1 шт.; помідор – 1 шт.; часник, сіль, перець і приправи – за смаком.
Приготування. Відварюємо макарони. Доки вони готуються, розігріваємо велику сковорідку. Протягом 10 хв обсмажуємо на ній нарізані тонкою соломкою кабачки, помідор і часник. Підсолюємо і перчимо, а тоді додаємо макарони. Смажимо ще 5 хв. За бажанням до такої страви можна додати сир чи будь-яке м’ясо – від цього вона стане лише смачнішою.
Соковиті курячі котлети з кабачком
Інгредієнти: куряче філе – 600-700 г, кабачки – 300 г, цибуля – 2 штуки (невеликі), жовтки з яєць – 2 шт., майонез – 2 ст. л., гірчиця – 1 ст. л., борошно (пшеничне або рисове) – ½ склянки, олія – 4 ст. л., сіль, перець – за смаком.
Приготування. Добре вимитий кабачок натираємо на тертці в друшляк, солимо і перемішуємо. У такому вигляді лишаємо його на 5 хв, а потім віджимаємо кабачок від зайвого соку і перекладаємо в миску.
Цибулю чистимо і ріжемо невеликими шматочками, кладемо в чашу блендера і подрібнюємо. Куряче філе нарізаємо середніми шматочками і теж подрібнюємо блендером. Підготоване м’ясо і цибулю додаємо до кабачків. Туди ж кладемо курячі жовтки, сіль, перець, майонез, гірчицю і все добре змішуємо. Накриваємо миску харчовою плівкою і прибираємо в холодильник на 30 хв. Присипаємо борошном дошку. Ложкою набираємо трохи фаршу і формуємо котлетки, які викладаємо на дошку. Зверху присипаємо їх борошном. У сковороду наливаємо олію і добре її розігріваємо. Вкладаємо котлетки та обсмажуємо з обох сторін до появи рум’яної скоринки. Смачного.
Вікторія МЕЛЬНИК
Фото надані Іриною Закалюжною
та з відкритих інтернет-джерел
