Саркосцифи – гриби незвичайні

Завжди любив ранньої весни провідувати ліс, але вперше саркосцифу знайшов лише кілька років тому. Дивувало і досі дивує, що вона недостатньо досліджена, про неї багато суперечливої інформації. Одні джерела зараховують її до їстівних, інші – до умовно їстівних, а частина – до тих, що не мають харчового значення. Фактів отруєння нею не надибав, але в той же час визнається, що вона недостатньо досліджена. З цього приводу навіть наводиться повчальна історія з свинушкою тонкою, яку зараховували до умовно їстівних, а потім виявили, що в результаті регулярного вживання в організмі людини вона накопичує доволі шкідливі для здоров’я речовини. Ось чому її перекинули до отруйних.

А якщо саркосцифи недостатньо вивчені, то хто може бути впевненим у їх нешкідливості? Втім, якби вони й належали до однозначно їстівних, то приваблювати в них може лише період, коли інші гриби надибати важко. А так вони невеликі за розміром, мають доволі тугу м’якоть. Та й врожайність їх невисока. І сміття всілякого при перебиранні вистачає.

Вже тільки через те, що саркосцифа є дуже яскравим грибом і разом із підсніжниками символізує справжню весну в лісі, її годилося б дослідити глибше. Поки що ж мікологи розрізняють два основні види: яскраво-червона і аустріяка (австрійська). Єдиною зафіксованою відмінністю між ними є помітні лише через сильну лупу малесенькі ворсинки на зовнішній поверхні крайньої з них.

Чим відчутніше потепління в наших краях і більше грибники надибають саркосциф, тим активніше їх описують у мережах. Дехто вже навіть пропонує споживати їх сирими. А на якій підставі? Може, сміливості додає те, що ці гриби називають індикаторами екологічної чистоти. Тобто у забруднених місцевостях вони не водяться. І справді, надибав їх далеко від інтенсивних шляхів й оброблюваних полів.

Микола КАВУН

Фото автора