Святкували мисливці 100-річчя

21.07.2021 Admin 0 коментарів

10 липня виповнилось сто років Українському товариству мисливців і рибалок, яке було створене під назвою «Всеукраїнська спілка мисливців і рибалок» у тодішній столиці – Харкові. Серед зачинателів українського мисливства були і наші земляки у краю над Собом, який здавна сприятливий для розведення дичини.

Більше половини того столітнього шляху іллінчани і дашівчани пройшли в одній організації, тому хоча нині за новим адміністративно-територіальним устроєм опинилися по різних районах – одні у Вінницькому, а інші – в Гайсинському, та зберегли дружну організацію, яка здавна вважалась однією з кращих на Вінниччині. Про це на урочистостях, які відбулися в Іллінцях з приводу ювілею, говорив голова обласної ради УТМР Юрій Карвацький. Він щиро дякував багаторічному керівникові тутешньої районної організації Андріяну Кирилюку і зізнався, що багато чому позитивному саме в нього навчився. А очолював Андріян Онисимович ту організацію з 1980 до 2019! І коли він пішов на заслужений відпочинок, не одразу ж вдалося знайти гідну заміну. Втім нинішній голова Микола Харицький вважає ті сторінки перегорнутими. Поза всяким сумнівом, довір’я очолити організацію начальнику служби безпеки відомого в країні і за її межами ТОВ «Люстдорф» було найбільш вдалим вибором. Іллінчани пам’ятають, що до його появи на тому підприємстві всякого траплялось. Але він дуже швидко і надійно врегулював ситуацію, порядок там надійний в усіх відношеннях.

Микола Іванович зробив доповідь доволі цікавою, насиченою історичними фактами, багато розповів про людей, їх досвід, про мисливські династії, назвав почесних мисливців Анатолія Івановича Гнатюка, Олександра Олександровича Панасюка, Сергія Васильовича Баліцького, Андріяна Онисимовича Кирилюка, Анатолія Миколайовича Баранця та Андрія Петровича Чорномаза.

Згадано і тих, кого вже немає, але хто залишив гарний слід у житті організації. Зокрема, колишнього фронтовика, командира танкового батальйону Олександра Васильовича Ковтуна, який очолював районну організацію УТМР з 1960 до 1980 року.

З різних причин не всі змогли прибути на свято, але увагою не обділили нікого. Багато гарних слів було сказано на адресу Андрія Петровича Чорномаза, який плідно очолював Дашівську первинну організацію УТМР, Миколи Мироновича Мандибури, який також сприяв збагаченню фауни цього краю.

Але мисливство все-таки сил додає на довгі роки, і тому чимало ветеранів, серед яких найстарішим виявився 78-річний іллінчанин Анатолій Іванович Гнатюк, родом із Паріївки, змогли разом із молодшими колегами за святковим столом і келиха підняти, і пісню заспівати, і мисливські бувальщини згадати. А тон у цьому задав уже згадуваний Андріян Онисимович, пісню якого зустріли бурхливими оплесками. Переконався: спілкування з природою і між собою для цих людей незрівнянно більше важить, ніж банальний шматок м’яса.

Відчувалось, що ветерани вболівають і за подальшу долю УТМР. Їх хвилює, що це товариство затискують з усіх боків, включаючи і всемогутніх приватників. Про це говорив і вчорашній головлікар Дашівської лікарні, автор книги «Мисливські зваби» Анатолій Баранець. Звертаючись до очільника обласної організації, просив його наполегливіше захищати її інтереси і розраховувати на підтримку ветеранів у цій боротьбі. Озвучив Анатолій Миколайович і загальнодержавну проблему, яка потребує і законодавчого врегулювання. Подекуди у захисників східних рубежів країни не завжди вистачає тепловізорів та іншого необхідного обладнання, але ними можуть бути озброєні браконьєри, готові винищити все живе в окрузі. Звісно, відповідальність за такі злочини необхідно значно посилити.

Багато мови велося і про головних «браконьєрів» сьогодення – лисів. Повне знецінення лисячого хутра і відносна дорожнеча боєприпасів призвела до надзвичайного розквіту його популяції. Це не дозволяє розмножуватись іншій звірині і птахам, зокрема фазанам. У зв’язку з цим М. Харицькому надійшла пропозиція виділяти по одному набою за кожного впольованого лиса, на що Микола Іванович погодився видавати навіть по два такі набої.

-За кожне принесене лисяче вухо – один патрон, – усміхнувся він.

Очільник райради товариства розповів про успіхи у полюванні лисів первинного колективу іллінецьких мисливців, очолюваного Володимиром Петренком. Працює він завідувачем ВСП Іллінецький відділ ДУ «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», тому про значення регулювання популяції лиса йому багато розповідати не треба, його колектив тут завжди показує приклад. Приносить плоди і багаторічна співпраця з відомим фахівцем у мисливському собаківництві Дмитром Шмигуном, про успіхи якого в цій галузі «Вінниччина» вже розповідала.

Добру справу зробили у Павлівці молоді члени УТМР на чолі з Романом Панасюком, висадивши близько п’яти гектарів лісу. Є й інші певні здобутки. Але доповідач і виступаючі зосередились переважно на найближчих завданнях. Зокрема, необхідно збільшити до оптимальної щільність поголів’я, особливо копитних, зайця-русака, фазана та ін. за рахунок регулярної підгодівлі та охорони дичини. Важливо поліпшити біотехнічний стан мисливських угідь, побудувати нові та привести в належний стан наявні споруди, належно оформити відтворювальні дільниці та забезпечити їх охороною, активізувати роботу щодо залучення нових членів товариства, збереження і примноження природних ресурсів нашого краю, оформити документи і закріпити за товариством ставок на річці Сібок під Іллінцями, відремонтувати греблю і збудувати надійну водну технічну споруду.