Слобідка – лелече село
За двадцять кілометрів від Калинівки, на трасі Вінниця – Хмільник стоїть старовинне село Слобідка. Воно відоме тим, що тут знаходиться одне з найбільших в Європі розвіданих природних родовищ унікального різновиду граніту, що на подвір’ї школи росте 500-річна липа охватом в чотири метри, що його вважають невизнаною «лелечою столицею» Вінниччини, де є сорок сім осель, як їх тут називають, боцюнів-оберегів.
Ці крилаті красені гніздяться у Слобідці давно. Достеменно не відомо, чим саме керуються вони, підбираючи місце для житла, але найбільш поширеною є думка, що птахи горнуться до хороших людей і селяться там, де збережена приязна рівновага з природою. У Слобідці змалечку засівають дитячі душі особливим ставленням до лелек, а вони, за народним повір’ям, віддячують благополуччям, достатком і великим «приростом населення».
– Саме на кількість дітей нам гріх від Бога нарікати, – каже директор закладу дошкільної освіти «Ромашка» Катерина Коломієць. – Ми маємо в селі 80 учнів, двадцять вихованців в дитсадку і понад п’ятдесят дітей віком до трьох років. Завдяки теперішньому керівництву новообраної Іванівської територіальної громади торік було побудовано нашу «Ромашку» і проведено капітальне оновлення школи І-ІІ ступенів, яку не ремонтували півстоліття. У селі є вісімнадцять багатодітних сімей. Павло і Тетяна Бондаренки виховують одинадцять дітей, Іван та Надія Ковальчуки і Віктор та Неля Голуді – по десять. У нас з чоловіком Михайлом теж троє дітей.
У минулому році учні місцевої школи провели «перепис» лелечих гнізд. На одній лише центральній вулиці Степана Руданського їх нарахували чотирнадцять, а всіх – сорок сім. Для невеличкого села, де проживає трохи більше семи сотень мешканців, доволі багато.
Окрім морально-побутових припущень, чим же насправді притягує Слобідка цих чорно-білих птахів?
Ймовірно, кормовою базою. Тут природа створила для них благодатні умови. Поряд протікають річки Південний Буг та Снивода, а у їх зволожених долинах багато поживи, якою харчуються лелеки – дрібна риба, черв’яки, жаби, ящірки. У заплавах річок можна побачити, як птахи «пасуться» зграями по кілька десятків особин.
Кажуть, що щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, а село обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи. Старожили Слобідки не пам’ятають на своїй території якихось природних катаклізмів, які б нашкодили людям. Декотрі з місцевих господарів навмисно обрізають старі дерева, щоб боцюни звили там свої гнізда. Це зробили під час будівництва сараю подружжя Анатолій та Люба Гончаруки, а також Віктор Степчук, який на віковому ясені встановив два велосипедних колеса, одне з яких вже обжили чорногузи. А загалом, лелеки тут гніздяться на бетонних опорах ліній електропередач і живуть у злагоді з енергетиками.
Ніхто у Слобідці не займається їх кільцюванням, вони самі щовесни повертаються з далеких мандрів і знаходять дорогу до свого села, до рідного гнізда.
Віктор Зеленюк
Фото Дарини Коломієць
