Сотня портретів старшокласниці

31.08.202131.08.2021 Admin 0 коментарів

7 червня 2019 року «Вінниччина» надрукувала розповідь «Ферма… десятирічного Тимура» – про надзвичайно працьовитих дітей подружжя з Красненького Галини та Григорія Рябошапків. Нагадаємо: раніше приклад молодшим показав старший брат, нині офіцер-правоохоронник В’ячеслав. Старшокласником він зібрав собі кошти на мотоцикл і настільки багато й плідно трудився, що обходився без батьківської матеріальної допомоги. Згодом і сестричка Віолетта, тоді восьмикласниця, і десятирічний братик Тимур узяли під свій постійний догляд окремі ділянки картоплі, цибулі, часнику, кавунів, динь… Крім того, постійно доглядали телят, кроликів, курей та водоплавну птицю. Притому маленький Тимур був настільки самостійним, що особисто ходив по насіння на місцевий базарчик і навіть закуповував молодняк птиці на інкубаторній станції в Іллінцях, де персонал вважав його одним з найпочесніших клієнтів.

Що стосується сестрички, то вона ще шестикласницею варила смачні борщі, пекла бісквіти та млинчики на налисники. Все це важливо тому, що мати хворіла, перенесла складну операцію. Але дружна працьовита сім’я вистояла і здолала ті випробування.

Розповідалось понад два роки тому і про потяг Віолетти до малювання, про неабиякі здібності в цьому мистецтві. І коли якось у Facebook побачив її малюнки, звернув увагу, наскільки виросла майстерність юної художниці. Тому в черговий раз напросився в гості до Рябошапків…

Обійстя у гарному місці над ставом, поруч із сільським дитсадком, із довгими рядами квітів від хвіртки й до дверей. Але «хазяйства» у дворі помічаю значно менше, ніж позаторік. Цікавлюся причинами.

Головна причина – лиси, – говорить Григорій Андрійович. – Стільки їх розвелося, що ніяк не захиститись. Якщо пригадуєте, у нас тієї птиці бувало сотнями. Але чим її більше, тим більше лисів збігалося. То нащо для них старатися? Може, то до кращого – на дітей менше навантаження, більше уваги навчанню приділяють, а Віолетка – ще й малюванню.

На моє прохання завтрашня десятикласниця винесла свій доробок. Там не було популярних серед початківців пейзажів, натюрмортів – переважно чорно-білі портрети. Притому кожен передавав не лише настрій героя, а й особливості його характеру.

Ким мрієш стати?
Тільки не художницею. Як захоплення – це нормально. А щоб основна професія… Напевне, до такого я ще не дозріла.
Скільки портретів вже осилила?
За сотню. Це при тому, що витрачаю на кожен у середньому дещо більше години.
Де береш персонажів?
Або своїх близьких, але переважно із «фоток», які мене зацікавили, перемальовую.
Крім Facebook, де ще оприлюднюєш свої роботи?
Наді мною взяла шефство наша родичка Ніна з Канади. Вона давала мені теми для малюнків і відібрала кілька їх на виставку в її країні. Звичайно, надії на відзнаку невеликі, але хочеться в це вірити.