Справа життя без права на помилку

Можна лише уявити кількість боєприпасів, якими рашисти намагаються знищити жителів українських сіл та міст: тільки піротехнічні підрозділи ДСНС на звільнених територіях вилучають та ліквідовують щодня від 2 до 5 тисяч (!) вибухонебезпечних предметів. Врахуймо сюди ще гуманітарне розмінування, яке паралельно здійснюють відповідні підрозділи ЗСУ, Національної поліції та Національної гвардії. Цифра виходить вражаюча! Проте піротехніки усіх відомств за показниками не женуться, бо чітко знають, що від їхньої копіткої та ретельної праці зрештою залежить безпека людей, які повертаються на рідну землю.

На Київщині та Чернігівщині зараз працюють сапери з усіх куточків України. Зокрема піротехнічний розрахунок Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, що налічує 5 чоловік особового складу. На його озброєнні є дві одиниці техніки. Спільно із дев’ятьма розрахунками інших територіальних підрозділів він входить до Групи організації гуманітарного розмінування у Чернігівській області, яку очолює один із найдосвідченіших фахівців інженерної справи, теж вінничанин, полковник служби цивільного захисту Сергій Іванов.

Його тато Олег Арсентійович – колишній військовослужбовець, артилерист. В СРСР родини офіцерів були приречені мандрувати земною кулею вслід за головою сімейства. Мама Алла Стюартівна, медичний працівник, із розумінням ставилася до таких переїздів, поважаючи професію чоловіка.

Сергій народився в 1977 році у Житомирі, як і його на два роки молодший брат Олександр. Потім опинилися в Німеччині. У Потсдамі у 1989 році побачила світ їхня сестра Наталія. Після виводу військ з НДР всі переїхали на Вінниччину.

Школу Сергію довелося закінчувати у Копайгороді. У 1994 році по закінченні одинадцятирічки став курсантом Військово-інженерного факультету при Подільській державній аграрно-технічній академії. На вибір професії вплинув приклад тата, його любов до військової техніки. Як зазначає наш герой, все своє дитинство він провів у гарнізонах. Таким чином із технікою у військових частинах він був дійсно на «ти». 

У Кам’янці-Подільському військові науки опановував протягом чотирьох років. За розподілом потрапив до 238-ї окремої учбової бригади МНС України (з 2000 року – навчальний центр Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а з 2020-го – Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України), розташованої у м. Мерефа Харківської області. Там молодий офіцер пройшов шлях від командира рятувального взводу до начальника піротехнічної групи Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

У 2010 році доля розпорядилася переїхати до Вінниці. В обласному рятувальному відомстві був призначений на посаду начальника відділу організації служби, підготовки пожежно-рятувальних сил, спеціальних підрозділів та піротехнічних робіт.

У різні роки відповідав за реагування підрозділів ГУ ДСНС на надзвичайні ситуації, займався питаннями навчання молодих офіцерів Служби порятунку. З 2015 року – начальник Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС. Проте, на яких би посадах не перебував, справою життя завжди було розмінування вибухонебезпечних предметів – їхній розшук, знешкодження, підйом, перенесення, транспортування та знищення.

Саме за фах, набутий у виші, та за практичні навички щодо організації роботи харківських та вінницьких саперів керівництво ДСНС України систематично залучало Сергія Олеговича до дій з гуманітарного розмінування на території всієї держави.

У 2004-2008 роках брав активну участь у відповідних заходах на території артбази ракет і боєприпасів у с.Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області.

У 2012-2013 роках очолював зведений піротехнічний загін ДСНС України з очищення території арсеналу МО України в м.Лозова Харківської області.

З 2014 по 2015 рік знищував вибухонебезпечні предмети на території Луганської та Донецької областей в зоні АТО, організовував заходи з гуманітарного розмінування територій та будівництва оборонних рубежів.

На окрему увагу заслуговує його керівництво зведеним піротехнічним загоном ДСНС України з очищення Слов’янської ТЕС та міста Миколаївка (й прилеглих територій) у липні-серпні 2014 року. Сапери Служби порятунку, крок за кроком, перевірили ділянку площею понад 100 гектарів та знищили більше тисячі виявлених боєприпасів.

З вересня по листопад 2017 року на території арсеналу ЗСУ поблизу м. Калинівка Вінницької області за дорученням керівництва ДСНС особисто організовував роботу 20 піротехнічних груп із різних куточків України. Загалом тоді було обстежено на наявність вибухонебезпечних предметів понад 30 тисяч гектарів території, знешкоджено близько 4 тисяч боєприпасів.  Серед виявлених та вивезених саперами ВНП було 60 одиниць калібру 240 мм, кожна вагою близько 200 кілограмів.

У жовтні 2018 року був одним із керівників зведеного загону піротехніків, сформованого для ліквідації наслідків детонації боєприпасів на військових складах арсеналу на території Ічнянського району Чернігівської області. Керував тоді десятком груп розмінування. Сапери ДСНС знешкодили на Чернігівщині близько 100,3 тисячі боєприпасів.

Коли підступний рашистський режим віроломно атакував Україну, рятувальники Вінниччини серед інших державних формувань у найкоротші терміни були переведені на посилений варіант несення служби. Багато рятувальників, зокрема і полковник Сергій Іванов, виявили готовність захищати країну із зброєю у руках. Однак під час воєнного стану на ДСНС покладено безліч вкрай важливих функцій, зокрема і знищення боєприпасів, що не вибухнули. На початку квітня за наказом вирушив на гуманітарне розмінування звільнених нашими Збройними Силами населених пунктів Чернігівської області.

З ранку до ночі вінницькі сапери пліч-о-пліч з колегами із інших територіальних підрозділів Служби порятунку збирають сьогодні з вулиць та прибудинкових територій авіабомби, ракети, снаряди, міни, гранати. Знімають «розтяжки», знешкоджують спеціально встановлені пастки. Безсилі перед нашим військом андрофаги з московії, немов відіграючись за поразки, намагаються якомога більше шкоди завдати цивільному населенню – зокрема дітям та літнім людям. Вибухівку ховають у побутових речах, автомобілях, іграшках… Немає простих розмінувань, але є надзвичайно складні. Серед таких – знешкодження нашими рятувальниками протитанкових авіаційних касетних бомб та хімічних гранат на розтяжках.

Окремо слід відзначити роботу вінничан на території однієї з імпровізованих баз орків, яку вони облаштували у с. Нова Басань. Ординський табір (там вони жили протягом місяця) був зрештою зруйнований українською авіацією. За день група С.Іванова знищила там більше 150 касетних протитанкових елементів установки РСЗВ «Ураган».

За словами Сергія Олеговича, працюючи з боєприпасами та «подарунками братнього народу», наші піротехніки відчувають ще й надзвичайно велике психологічне навантаження: боляче дивитися в очі господарів, оселі яких потрапили під обстріли. Проте на матеріальні втрати вже мало хто з самих місцевих звертає увагу – закривають побиті шибки на вікнах плівкою. Між собою говорять: «Слава тобі, Боже, за те, що всі цілі, що ніхто з рідних не постраждав!» Жителі зруйнованих населених пунктів вірять, що всі військові злочинці будуть покарані, а власні домівки, розтрощені рашистською ордою, незабаром будуть відновлені. Наші бійці підбадьорюють місцевих, обіймають, тиснуть їм руку та… вирушають на виклик за новою адресою. Але тягар бажання помсти та ненависті до ворога, звісно, накопичується. Головне завжди бути сконцентрованим на роботі,  ні за яких обставин не розгублюватися в складних ситуаціях. Взірцем для інших на Чернігівщині є керівник групи вінницьких саперів підполковник Сергій Гайдиш та старший сапер Тарас Скрипник.

Під час виконання завдань останнім часом все частіше відчувається підтримка спеціалістів з усього світу, які допомагають ДСНС розміновувати територію України. За словами Сергія Іванова, Служба порятунку зараз активно співпрацює із США, Канадою, Великобританією, Данією, Норвегією та іншими країнами. Нині розгорнуто діяльність відповідних операційних команд Данської ради у справах біженців. Це є дуже важливим та обнадійливим моментом.

Сергій Олегович ніколи не мав звички хизуватися своїм послужним списком та відзнаками за проявлені під час розмінувань мужність і професіоналізм. При цьому нагород у нього дуже багато, і вони, дійсно, заслужені. Мені достеменно відомо, що офіцер нагороджений орденом «За мужність», знаком ДСНС «За відвагу в надзвичайній ситуації», нагрудним знаком «За розмінування», а також знаком народної пошани – Хрестом Архістратига Михаїла «За відвагу». Натомість героєм себе полковник Сергій Іванов взагалі не вважає. Адже є улюблена справа – служіння українському народу, а саме: захист наших громадян від мінної небезпеки. Вважає найбільшою нагородою для себе вдячність від мешканців громад за важку роботу та небайдужість.

Дружина Тетяна (до речі, теж працівник Служби порятунку) та діти надзвичайно пишаються своїм татом і чекають на його повернення додому. Старший, Олександр, кілька років як закінчив магістратуру Вінницького національного технічного університету та військову кафедру. Дев’ятикласниця Вікторія поки ще навчається у ліцеї. Впевнений, авторитет та слово батька в питаннях вибору дівчиною власної професії (наразі це сімейна таємниця) для неї не стануть порожнім звуком.

А поки ще Сергій Олегович за сотні кілометрів від дому разом з іншими воїнами та колегами-рятувальниками наближають такий омріяний усіма день української перемоги. Удачі та наснаги нашим захисникам!

Олександр КУТОВИЙ.