«Сільський староста відповідає за все»
Минуло лише вісім місяців відтоді, як старостою села Юрківка, що входить до Шпиківської громади Тульчинського району, призначили Олесю Михайлівну Білоконну. До цього вона 23 роки працювала акушером тамтешньої амбулаторії загальної практики сільської медицини. Серцем прихилилася до роботи. Дбала, щоб всі – від старого до малого – були здоровими. А вже громада гідно оцінила її професійність та авторитет, обравши депутатом Шпиківської селищної ради…
Ох, і нелегка ж ця посада. Щодня у старости багато клопотів. І дивлячись на цю енергійну молоду жінку, дивуєшся, як вона скрізь встигає. Мусить встигати, бо хоче навести лад у селі. Для прикладу, довгий час автомашина «Опель» швидкої медичної допомоги місцевої амбулаторії стояла поламана. Її відвезли ремонтувати на приватну СТО в Нестерварку. Але куди ж сільській медицині та й без транспорту? От треба до хворої людини терміново під’їхати на виклик, а як бути, коли нема на чому? Тож одразу після призначення на посаду старости Олеся Білоконна звернулася до місцевих фермерів, аби ті допомогли коштами на ремонт машини. Тоді відгукнулись Ігор Білоконний, Олексій Ганзій, Володимир Бияк та Петро Левінський.
Пізніше, знову ж таки з ініціативи сільського старости, полагодили каналізаційну систему, водогін, що пролягає центральною вулицею села. До речі, там сантехніками Віталієм Кондратюком, Ігорем Стельмахом та Віталієм Чернишовим було ліквідовано аж 15 проривів.
Але це пізніше… А свою роботу старости жінка одразу розпочала з об’їзду села і навколишніх територій. Побачила, що придорожні смуги від Юрківки до автотраси Томашпіль – Вінниця заросли так, що на них страшно глянути. Відтак, організувала людей, і за кілька днів повирізали всі хащі. Цю роботу також профінансували місцеві фермери.
Потім настала черга кладовища, яке також набуло людського вигляду. Розчистка від чагарників, спорудження нової огорожі та воріт – все це заслуга Олесі Михайлівни та вищезгадуваного сільського фермерського активу.
Олеся Білоконна вміє організувати людей на добрі справи, адже у селі проведено чимало «суботників» з благоустрою. Вона потурбувалася про облаштування сміттєзвалища за селом, яке до цього також перебувало в доволі запущеному стані.
Втім, староста дбає не лише про добробут села в цілому, а й про кожного його жителя зокрема. А скільки клопотів із престарілими! Кому-кому, а їм староста разом із діловодом Оленою Деркач, яка на цій посаді більше 15 років, ніколи не відмовляють. Так що до старостату тепер старенькі приходять і розповідають про свої проблеми й болі, просто виговорюються, щоб легше було на душі.
– Сьогодні сільському старості потрібно бути у курсі трьох речей: добре знати людей, поважати їх і… вміти прощати їм гріхи, – каже Олеся Білоконна. – У селі це особливо цінується. Ось дістався до мене якось з хутора Станіславки, що за кілька кілометрів, один старенький чоловік. Поговорила з ним душа в душу, допомогла вирішити йому питання, про яке просив, і він пішов зі старостату налаштованим тільки на добро.
– Складно, Олесю Михайлівно, контактувати з селянами отак просто по душах, якщо ціни на все зростають, а пенсії і зарплати малі?
– Люди це добре розуміють, що не наша в цьому вина, тому як можуть – виживають. Мають підсобні господарства, а дехто йде на роботу до фермерів. Люди, скажу вам, у нас не бідують…
– А територія у вас все-таки велика: два населених пункти, розташованих по невеличких рівчаках, вибалках, ярах… На території є залізнична станція Юрківка зі своїм колективом та приміщеннями, десять фермерських господарств, загальноосвітня школа, культосвітні заклади, медамбулаторія, аптека, шість приватних магазинів. Територія чимала, і з усіма треба знаходити точки дотику, працювати у взаєморозумінні.
– Я вірю і сподіваюсь на людей, які мене ніколи не підводять, а тому стараюсь для них усіх.
І це не просто слова. От взяти, для прикладу, місцеву школу, де наразі навчається більше сотні діток. Так, старенька, зате затишна й тепла. З ініціативи Олесі Михайлівни інвестор з Рахнів-Лісових придбав у навчальний заклад новий холодильник.
Ще одне надзвичайно важливе питання, яке намагається вирішити якнайшвидше для громади староста Олеся Білоконна – це відновлення руху автобусів з Юрківки до Шпикова й Тульчина. Вже й не пам’ятає, – скільки часу до Юрківки не їздять маршрутки. Хоч це буде нелегко, але вона сподівається, що її підтримають у цьому Шпиківський селищний голова Микола Миколайович Кривотюк, голова Тульчинської районної ради Василь Васильович Неборецький та голова райдержадміністрації Олександр Анатолійович Гаврилюк. Я переконаний, що ця ініціатива знайде розуміння, і найближчим часом читачі «Вінниччини» прочитають ще один позитивний матеріал про те, як має розбудовуватись і відновлюватись громада.
– Як-не-як, а все життя працюю в рідному селі. Так що до кого не звернуся по допомогу – ніхто не відмовляє, – каже наприкінці розмови Олеся Михайлівна. – І це дуже надихає в роботі. Тому що важливо не лише бачити результати власної праці, а відчувати прихильність і вдячність односельців.
До речі, переконатись у правдивості слів щодо авторитетності Олесі Білоконної можна лишень проїхавшись селом, де наразі проживає майже тисяча сто жителів. Скрізь чистота й порядок. Влітку і восени – квітучі клумби не лише біля громадських закладів, а й біля осель місцевих мешканців.
І це лише крапля у великому морі турбот, що вирішує сільський староста Юрківки. І так день у день. Поспішає на роботу і думає: «Люди добрі, якби могла – я небо для вас прихилила…». Хтозна, чи здогадуються про її славні думки односельці, але достеменно знають одне: «Ніхто так не піклується про людей, як їхня староста». Тому й шанують її люди і завжди прагнуть допомогти. Адже всім хочеться жити в комфортних умовах, злагоді та достатку.
Володимир БРЕНДУЛЯК
Шпиківська громада
Тульчинський район
На світлині: староста Юрківки Олеся Білоконна
