«Сім’я» пропагує цінності бджільницького ремесла

У селі Рів створена незвична садиба сільського зеленого туризму

Як анонсувала в попередньому номері «Вінниччина», ми сьогодні продовжуємо розповідь про цей унікальний простір – зелену садибу «Сім’я», спілкуючись з її господаркою – автором проєкту в рамках стратегії розвитку Жмеринської територіальної громади А.5.3., кандидатом юридичних наук Надією Вікторівною Вороніною.

• Пані Надіє, як так сталось, що ви, молода, самодостатня,  успішна й відома в юридичних колах жінка, почали розвивати сільський зелений туризм?

– Почну з того, що я, як справжня українка, щиро й глибоко шаную давні традиції та звичаї нашого народу. І проживаючи певний час у великому місті, не мала змоги переконливо довести це в реальному житті. Але, як кажуть, все тече, все змінюється. Та якщо офіційно, то на  власному досвіді я переконалася, що сільський зелений туризм є одним із пріоритетних напрямків ефективного розвитку об’єднаних територіальних громад, інноваційною формою підприємства, спрямованого на підвищення зайнятості й доходів сільського населення, створення соціально-економічного середовища на селі на засадах ринкових відносин.

А тепер по суті справи. Після першої хвилі ковідного карантину ми у рідній Одесі опинилися у своєрідній ізоляції, стало справді трохи лячно й важко сидіти в квартирі багатоповерхового будинку без доступу до природи та свіжого повітря. Ми з чоловіком Олександром вирішили забрати дітей і на певний час поїхати до батька в Жмеринку, де у нього, за чотири кілометри від міста у селі Рів, знаходиться невелика пасіка і добротний будинок для проживання.

Така природотерапія в гармонії з природою та бджілками на свіжому повітрі дала свій ефект. Дякувати Богу, ми всі живі, здорові, ніхто ні разу не хворів, а нашою вакциною ставали укуси бджіл, тобто бджолина отрута.

• Знаю, що саме у цей період у вашій сім’ї відбулася знакова подія… 
• Не просто подія, а сталося справжнє неочікуване диво – у нас народився синочок Святослав. Адже старшій донечці Олександрі було майже тринадцять років, як ми дізналися про мою вагітність. А перед цим сучасна медицина була безсила, «нагородивши» мене діагнозом безпліддя. Саме завдячуючи бджолам, у нашій сім’ї відбулося таке бажане поповнення. Ми знали, що апітоксин у невеликих дозах є корисним для людського тіла, а всі бджолині продукти – це справжні ліки, які дарує нам сама природа.

Ми з чоловіком почали практикувати лікування бджолиною отрутою й приймати настойки бджолиного підмору, воскової молі, прополісу та інші продукти бджільництва. І це дало позитивний результат, адже  недаремно в народі кажуть, що бджола лікує та силу дарує. Бджоли – це Божі комахи, а всі продукти, які виготовляє бджола, є даром Божим. Бджолині продукти несуть в собі цілющі сили сонця, землі і води.

Чомусь на сьогоднішній день людство недооцінює силу бджолиних продуктів, а медицині в наш час невигідно, щоб людство було здорове. Своїм прикладом хочу допомогти тим родинам, які давно мріють про діток, але втратили віру, хочу порадити не падати духом, бо чудеса можливі…

• Як цей задум втілюється в практику?
• Проживши в близькому єднанні з природою, нам уже було важко повертатись у велике місто. Ми вирішили змінити свій простір та світ на краще і, можливо, допомогти людям, які теж цього потребують.

Свою зелену садибу в чудовому куточку села Рів, де знаходиться  пасіка, назвали «Сім’я». Я почала відроджувати старовинне ремесло – свічкарство, а чоловік займатися пасікою та апітерапією.

Почали з того, що створили маршрут зеленого туризму для наймолодших відвідувачів, аби наочно показувати дітям справжню користь бджіл як для людини, так і для планети в цілому. Нам  на замовлення пошили 37 костюмів бджоляра різних розмірів, а ми, у свою чергу, розфарбували вагончик з бджолами у кольори чотирьох пор року, виготовили скляний вулик, підготували спеціальний диплом юного бджоляра, налагодили випічку медового печива, яке під час екскурсій дітки самі розфарбовують цукровою глазур’ю, для виготовлення воскових свічок придбали спеціальну кольорову вощину, а для лиття свічок закупили силіконові форми, обладнали тематичні зони відпочинку, на постаменті встановили мотоцикл МТ-10 з логотипом садиби… Все це, загалом, яскраво доповнює наші розповіді про спосіб життя бджіл, їх значення в природі, виховує любов та повагу до професії пасічника, дбайливе ставлення до рідного краю й доводить, що відпочивати можна не лише в місті, а й у селі в гармонії з природою.

Я проводжу майстер-класи з виготовлення воскових свічок та розпису медового печива, а під час інтерактивних ігор на свіжому повітрі організовую частування дітей десятьма видами меду з добавленими овочами та фруктами, яким вони залюбки ласують. 

Пропагуючи бджільницьке ремесло, ми створили власний міні-музей старовинних речей під відкритим небом і маємо можливість обмінювати предмети старовини на солодкі подарунки.

Наша мета – це допомога дітям. Ми надаємо благодійну допомогу дитячим будинкам та діткам з особливими потребами, тому з радістю запрошуємо волонтерів та інших небайдужих людей об’єднати зусилля й подарувати малечі частинку світла й добра!

• Надіє Вікторівно, ви декларуєте, що «свічка – основний людський оберіг». Чому?
• У Святому Письмі згадується: перше, що створив Бог, – світло, тому свічка – це символ Христа, Божественного світла й благополуччя. Свічка відіграє важливу роль в історії людства. В повсякденному житті воскова свічка є оберегом, а в календарній обрядовості носить очищувальну, відроджувальну силу. У родинній обрядовості воскова свічка виступає оберегом матері та новонародженого. У весільній – символ щастя, добробуту, міцності та довговічності подружнього життя…

Виготовлення свічок із воску має давню історію та звичаї, які я прагну передати майбутнім поколінням. Відомо, що київські князі, віддаючи заміж своїх дочок у сусідні країни, на згадку про рідну землю дарували воскові свічки, аби вони нагадували їм «запах рідного краю». За народними традиціями свічка символізує незгасну пам’ять про тих, хто відійшов у небуття, духовну єдність поколінь, життєдайний вогонь майбутнього.

Вогонь завжди об’єднував сім’ю, плем’я, народ і зробив їх центром, в якому проявляється Святий Дух, що живе на землі. Вогонь воскової свічки священний і є найвищою жертвою Богу та царству небесному предків, «бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву!».

• І знову повернемося на пасіку. Які ще, окрім згаданих вище, ви пропонуєте послуги в «Сім’ї»?
• Насамперед ми маємо напрямок на оздоровлення та відпочинок людей. І це – найголовніше у нашій діяльності. Як говорив Гіппократ, людина носить лікаря в собі, тільки потрібно їй допомогти. Комплексне оздоровлення апітерапії приносить найкращі результати, адже продукти бджільництва – це концентровані самою природою натуральні продукти, які ідеально підходять для усіх клітин організму. Це їжа, яка увібрала в себе сонячну енергію. Це ідеальне паливо для людського тіла, в якому згорає усе зайве, усе хворе й безнадійне. У даному випадку хочу ще раз наголосити, що мед лікує та сили дарує… Ми пропонуємо настоянки прополісу, воскової молі та підмору, забрус, пилок, різновиди меду та крем-мед, воскові свічки, лікувальні мазі, подарункові набори в комбінаціях з бджолиними продуктами для різних тематичних свят.

Ми пропонуємо екскурсійні програми для пізнання цікавої інформації про віск, цінний продукт бджільництва, який з давніх-давен широко використовується людиною для виготовлення воскових свічок, лікувальних мазей.

У нас створені належні умови для відзначення тематичних свят, святкових подій як для малечі, так і для дорослих, незважаючи на пору року.

Ну й, звичайно, проводимо майстер-класи з виготовлення воскових свічок та петриківського розпису, розмалювання медового печива, веселі ігри, дитячі розваги, творчі вечори народних пісень, танців, обрядів та створення оберегів, приготування традиційних українських страв на вогні й у печі та частування ними.

• –                    Надіє, чому ви обрали саме таку назву для своєї садиби? І що для вас є сім’я?
• Як би це не звучало пафосно, батьківщина починається з сім’ї. А сім’я – це особливий світ, де все рідне й улюблене, це найзатишніше місце на планеті Земля. Тому наш вибір назви став очевидним. Наша «Сім’я» об’єднує, розвиває, створює енергетично цінний простір для усіх.

Сім’я  – це маленька держава, яка має свої закони, права та обов’язки, традиції, що передаються від роду до роду. Це наш маленький світ, створений коханням. Сім’я є невід’ємною ланкою суспільства, а тому від стосунків у кожній родині залежить майбутнє дітей і всього суспільства.

Сім’я – це невичерпне джерело історії. Щасливої, світлої, іноді сумної… У кожного – по-своєму. Це і початок нового життя, і продовження прекрасного роду, і шанування святості традицій.

Сім’я – тато, мама, діти. Родина – сім’я, бабуся, дідусь та інші родичі. Родина до родини – народ. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих.

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша країна збагачується маленькими родинами.

То нехай же річка буде повноводною, а родина наша українська – красивою, дружньою й щасливою.

Шануймо та любімо свою сім’ю, свій рід – це ваша вікова пам’ять і опора в житті.

І на завершення, зичу всім читачам «Вінниччини» затишного сімейного вогнища, квітучого добробуту, благополуччя й добра. А для контактів пропоную свій номер мобільного телефону 093 749 10 07. 

Спілкувався Віктор Зеленюк,

власкор «Вінниччини»

Жмеринський район

Фото автора