«То було пекло на землі…», –
каже про перебування в полоні Наталя Фіялова
Ми з нею спілкувалися по телефону дочки Вікторії. Свій номер Наталя презентувала вже пізніше з однією умовою, що він не стане доступним для багатьох людей. На віддалі я відчував, як психологічно важко давалися їй спогади про зовсім недалеке страшне минуле.
- Сьогодні я другий день тішуся своєю ріднею, спілкуванням із друзями і знайомими, а вчора ще була в дорозі до них. Емоції вихлюпуються з мого серця. Мені дуже боляче згадувати дні ворожого полону, то було пекло на землі.
Старший матрос, стрілець-санітар, помічник гранатометника Наталя Фіялова на війні з 2018 року. З грудня 2021 року рятувала побратимів із 501-го батальйону морської піхоти у Широкиному на Донеччині. Саме там і зустріла повномасштабну війну 24 лютого.
- – Я служила в батальйоні морських піхотинців разом зі своїм чоловіком Олександром. Ввечері 3 квітня потрапила з однополчанами до рук ворога. Нам дали команду виходити без зброї з укриття на заводі Ілліча, але ми не знали, що це буде полон. Нас вивезли до Росії. Спочатку в Таганрог, потім у Бєлгородську, а згодом – у Курську область. Весь цей час я була позбавлена можливості щось повідомити рідним про себе і від них не мала ніяких звісток.
Свій 48-й день народження 5 березня відзначила в Маріуполі під свист і вибухи фосфорних авіабомб, які скидали з 8-тисячного піднебесся ворожі літаки. Вони літали парами, ми не бачили їх маркування, але знали, що метання смерті у них прицільне. У цей день найбільшим подарунком для мене був телефонний дзвінок від моєї Вітуськи, доньки. Вона порадувала мене, якщо можна так сказати, гарною новиною – їй вдалося з чоловіком і синочком виїхати з Києва і добратися до міста Бар, до моєї квартири. Вони проживали у столиці 11 років, а дев’ять днів перед втечею перебували у підвалі. Я була рада, що діти знаходяться у безпечному місці.
Майже сім місяців пекла. Зараз я на волі, але серце не перестає боліти за чоловіком і хлопцями, які там залишилися. Я безмежно вдячна всім, хто долучився до мого звільнення – Ірині Борзовій, моїй кумі Тетяні Шароградській, представникам національного інформаційного бюро і тим людям, хто не залишився байдужим і надавав розголосу моїй історії, хто підтримував у цей важкий час мою родину, мою доньку. Коли 13 листопада мене зустрічали на залізничному вокзалі у Вінниці, я дізналася, що у цей день моєму онукові Матвійчику виповнилося рік і три місяці.
Депутат Верховної Ради України Ірина Борзова написала в соцмережі: «17 жовтня Україна звільнила з російського полону 108 жінок. Серед них і Наталя Фіялова. Її не зламав російський полон. Щира, смілива, нескорена. Коли стояли на пероні і зустрічали потяг, серце вилітало, емоції переповнювали. Сльози радості від зустрічі найрідніших людей неможливо було стримати. Знаю, що багато рідних чекають своїх синів, чоловіків, доньок з російського полону. Україна поверне кожного захисника та захисницю на рідну землю.
Цінуйте кожну хвилину свого життя. Цінуйте одне одного, оберігайте. Підтримуймо одне одного у найважчі часи.
Україна переможе! Слава ЗСУ!».
Віктор ЗЕЛЕНЮК,
власкор «Вінниччини»
