Трагедія коло двох ставків…

у селі Кукавка відкрили меморіал воїнам УНР

У скорботній зажурі стоять школярі й дорослі, у почесній варті застигли вояки в уніформі тих далеких років, з берізок  падає пожовкле листя, осінню тишу рвуть постріли військового салюту,  над селом лине тужлива мелодія «Пливе кача…». Так Кукавка віддавала почесті невідомим борцям за свободу й незалежність України.

А доля розпорядилася, щоб цей факт зустрівся у часі зі сторіччям закінчення Української революції 1917-1921 років – одного з найважливіших і найскладніших періодів в історії нашої держави початку ХХ століття. Зараз можна лише здогадуватися, у якій  хронологічній послідовності розвивалися ті жахливі події, але достеменно відомо, що в листопаді 1920 року в полон до котовців потрапила група мобілізованих з терен Кукавської волості Могилів-Подільського повіту чоловіків до 2-ої Волинської дивізії Армії УНР. Видно, не порозумілися між собою українці з двох ворогуючих сторін, і в кого було більше сили, ті жорстоко поглумилися над беззахисними людьми…

Три роки тому фахівці Українського інституту національної пам’яті спільно з членами меморіально-пошукового підприємства «Доля» зі Львова, після ретельних розвідувальних робіт виявили масове поховання воїнів УНР в полі між селами Кукавка і Тарасівка. У занедбаній братській могилі було виявлено останки дев’ятнадцятьох військових. Дослідники встановили, що своїх жертв червоноармійці знищили шаблями. Черепи у них розсічені навпіл та рубані поранення скелетних кісток. Драма розігралася за два кілометри від Кукавки коло двох  ставків…

Серед артефактів, що були знайдені поруч з останками, виявлено гудзики, які належали трьом тогочасним арміям різних держав. Ідентифікувати загиблих осіб не видалося можливим. Їх останки ексгумували, й вони чекали до вересня 2018 року, коли відбулося урочисте перепоховання у невеличкому сквері в центрі Кукавки.

• Місце страти й поховання воїнів УНР могло залишитися невідомим, якби не наш, світлої пам’яті краєзнавець Микола Петрович Драбатий, який доніс до сучасників цей факт, – каже директор Кукавського сільського будинку культури Сергій Лук’янов. – Свого часу йому вдалося дізнатися, що свідками трагедії стали декілька  хлопчиків-пастухів, а місцеві мешканці поховали бійців у спільній могилі. Згодом селянин із Кукавки Ісак Драбатий встановив на могилі кам’яний хрест і надгробок з написом про трагедію. З роками хрест вріс у землю, а невеличкий насип заліснився дикорослими чагарниками. У радянський період про могилу ніхто й не згадував. Просвітління в наших душах прийшло з незалежністю України…

Присутня на відкритті меморіалу заступник голови Вінницької  облдержадміністрації Наталя Заболотна зазначила, що оскільки у Вендичанської громади не вистачало коштів, щоб виготовити та встановити пам’ятний знак, туди спрямували  50 тисяч гривень субвенції. Також громада забезпечила благоустрій та облаштування території – з місцевого бюджету виділили 15 тисяч гривень та залучили 10 тисяч гривень від місцевих аграріїв.

– Символічно, що саме до 100-річчя завершення Української революції вдалось встановити меморіал, який виготовив відомий на Поділлі скульптор Микола Іванович Крижанівський.  На одній зі стел він викарбував відомості про воїнів УНР, на другій – фрагмент петлюрівського ордена. Тепер ми можемо гідно вшанувати воїнів УНР, які на той час були тими нечисленними, які хотіли України і боролися за неї, – сказала Наталя Заболотна.

Відомо, що Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.

Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

У період 1917—1921 років Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська НР). Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Королівством Румунія та Чехословацькою Республікою. Таким чином, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності.

Віктор ЗЕЛЕНЮК

Могилів-Подільський район