Уланів на роздоріжжі…

Коли більшість громад області аналізують перші, хоча й скромні, напрацювання за перше півріччя, в Уланівській об’єднаній громаді Хмільницького району, м’яко кажучи, ще й «півень не піяв». І це при тому, що ця громада є однією з найбільш численних і потужних в області. Це вселяє певну безнадію і пересторогу у місцевих жителів щодо перспектив їхнього соціально-економічного розвитку. Своїми переживаннями дехто з них поділився і з редакцією газети, тож намагаємось з’ясувати, що ж стало на заваді їхнім сподіванням?

Загальна характеристика

До складу Уланівської сільської об’єднаної територіальної громади увійшли 14 сільських рад та 36 населених пунктів, утворено 6 старостинських округів.  Мінімальна відстань до адміністративного центру складає 4 км, максимальна – 20 км. Загальна площа  – 58317 га, населення – 15 тисяч чоловік. На податковому обліку перебуває близько 900 суб’єктів підприємництва. Найбільші обсяги платежів до бюджету забезпечують ТОВ «Хмільницьке», ТОВ «Щедра нива», ПРАТ «Зернопродукт», ТОВ СП «Нібулон», ТОВ «Ступник-агро», ПРАТ «Уланівський агромаш», ФГ «СОМ», ФГ «МАГ», ФГ «Поплавського», ПП «Американські технології», ФГ «Геліос – ПА» та ряд інших. На території громади газифіковано всі населені пункти. Медичне обслуговування здійснюється по однорівневій системі «Уланівським центром ПСМД», до складу його входить Уланівська, Сальницька та Пустовійтівська амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ФАПи в селах громади. Діє також Уланівське стаціонарне відділення, що опікується одинокими престарілими громадянами та інвалідами. До послуг жителів є аптеки та зубопротезний кабінет. Щоправда, існуючу тут до сумнівної оптимізації досить потужну медицину «поклали на лопатки» дещо раніше. Освітній процес забезпечують 14 загальноосвітніх шкіл та 7 закладів дошкільної освіти, в яких навчаються та виховуються 1623 дітей. У сфері культури працюють 20 бібліотек, 6 будинків культури, 17 клубів та музична школа. Громада може пишатися і закладами позашкільної освіти –  місцеві діти мають змогу поглиблювати свої знання, відвідуючи станцію юних натуралістів, центр дитячої та юнацької творчості, інклюзивний ресурсний центр, дитячо-юнацьку спортивну школу. Що й казати, далеко не кожна громада може похвалитися таким набутком. Тож у чім справа?

Не поспішаючи – не встигли

Якщо відверто, з децентралізацією та добровільним об’єднанням громад навколо Уланова певні проблеми були із самого початку цього процесу. Руху як такого в цьому напрямку практично не було, а коли  щось і було трохи пізніше, то відбувалося воно, як «мокре горить».  Як тоді подейкували, не останню негативну роль у цьому відігравали і ті, хто мав би на ділі проводити цю децентралізацію на найвищому рівні.

Проте і на нижчому рівні теж було немало «палиць у колесах»: багато хто із сільських голів тримався заповідної печатки, як «воша кожуха», а тому й чути не хотів про якусь там децентралізацію та укрупнення громад. Чоловік боявся, що втратить посаду, а з нею – і все на світі. Для декого це була справді катастрофа, трагедія життя. І таке спостерігалось не тільки в Уланові чи Хмільницькому районі загалом. Щось подібне було повсюдно, практично в усіх районах області. Про це навіть розповідали деякі сільські голови, які зуміли подолати неймовірні перепони і таки створили на старті кампанії хоч і невеличкі об’єднані громади, бодай з кількох населених пунктів. Вони безумовно виграли, адже отримали солідні державні кошти на облаштування доріг, шкіл і дитячих садочків, для вирішення інших проблемних питань своїх громад. Тоді з них сміялися й кепкували, сподіваючись на якийсь недолугий жарт у надії, що невдовзі усе стане на свої звичні місця. Але вони прорахувались, бо так не стало. Нині уже глузують із них. А звичайні люди їх навіть ненавидять. За короткозорість і заподіяну жителям сіл, селищ і містечок шкоду.

Неодноразово  жителі Уланова також, і зокрема нині 90-річний заслужений працівник сільського господарства України, Герой Соціалістичної праці, почесний громадянин Хмільницького району Володимир Тадейович Вільчинський, звертались до редакції, щоб порушити цю болючу для них тему на сторінках газети. Тому увесь цей екскурс у минуле лише для того, аби зрозуміти, що нинішні проблеми в Уланівській ОТГ, як і в деяких інших, мають давнє коріння.

Від виборів до виборів

Але минули роки, передбачені для об’єднання на добровільних засадах, громада якось таки сформувалась, подекуди, можливо, й не зовсім добровільно. Залишалось тільки обрати тямущого й порядного чоловіка, який би очолив громаду і повів її уперед. Ось тут, власне, все й почалося, причому ще задовго до офіційного старту передвиборчої кампанії. 

Мабуть, зайве оповідати, що відбувалося під час перегонів і безпосередньо у день голосування. Словом, у підсумку один із кандидатів подав позов до суду на іншого кандидата, і як наслідок – місцеві вибори у жовтні минулого року в Уланівській ОТГ визнано такими, що не відбулися. Рішення про перемогу одного з кандидатів на посаду сільського голови суди скасували, було оголошено про нові перевибори, а відтак все повторилося у тому ж дусі – знову мали місце процеси далекі від демократичного волевиявлення, а паралельно відбувалися ще й судові слухання.

І ось на календарі – 24 січня вже нинішнього року. Коли в інших громадах продовжувалась розпочата ще в кінці минулого року організаційна робота з налагодження життєдіяльності об’єднаних громад, в Уланові й надалі тривали виборчі баталії. На повторних місцевих виборах цього разу найбільшу кількість голосів набрав нині покійний Олександр Крученюк (земля йому пухом і царство небесне). Інший кандидат на посаду сільського голови – Олександр Гоцуляк – посів друге місце, а переможець голосування  у жовтні Сергій Голубенко, на той час діючий сільський голова впродовж двох попередніх каденцій, опинився на третій сходинці. Отже хоч із запізненням громада отримала нарешті чинного голову, депутатський корпус та сформований апарат Уланівської сільської ради і керівний орган всієї громади.

Аби надолужити прогаяне, почалася бурхлива діяльність – проводяться перші сесії, приймаються рішення та програми. Поспіхом, швидкоруч. Аж раптом, за два місяці, на початку квітня, новообраний сільський голова пішов із життя, тож раду тимчасово  очолила її секретар Лариса Задорожнюк. Але знову ненадовго, бо вже 8 червня на позачерговому засіданні сесії депутати припинили її повноваження достроково. Водночас тимчасово виконуючим обов’язки Уланівського сільського голови обрали одного з нещодавніх кандидатів на цю посаду Олександра Гоцуляка.

«Що маємо – те маємо, але не здаємось»

Проблема нашої громади полягає у тому, що вже рік у нас відбуваються вибори за виборами, – пояснив він телефоном. – Через це відсутня можливість безпосередньо займатися розвитком громади. В.О. голови сільської ради немає всієї повноти влади і повноважень, отже йому важко щось зробити, бо постійно змушений думати про наступні вибори. Люди, які тут живуть, також не розуміють, як і що воно має бути далі. Тому якоїсь повноцінної співпраці з громадою немає. Так само й фермери. Ми не готові зараз переукладати угоди про соціальне партнерство чи вирішувати якісь інші питання в плані допомоги сільській раді й громаді. Бо фермери також не знають – цей голова буде в подальшому чи не цей.

– А взагалі, якою є перспектива і коли будуть наступні, вже треті за рахунком вибори?

– Вибори призначені на 31 жовтня цього року. Є вже відповідна постанова Верховної Ради. Я подаюсь на голову, а за решту кандидатів не знаю нічого.

– І все ж бюджет прийнято, чи відбулося виконання його дохідної частини за перше півріччя?

– Я виконую обов’язки голови трохи більше місяця, тому можу говорити лише за цей термін. В принципі зараз перевиконання бюджету є в межах 110 відсотків, проте коштів не вистачає. Навіть для того, щоб виплатити заробітну плату у бюджетній сфері. При чому це пов’язано з тим, що тривалий період часу не було підписано договори з первинкою, і відповідно утримання сімейних лікарів громада взяла себе. Витрати на заробітну плату у місяць складали по 600 тис. грн. Що, по суті, поставило сільську раду у вкрай важке становище.

Загалом бюджет на цей рік було затверджено ще в березні, і його розмір становить 121 млн грн. Поки що важко сказати, наскільки він реалістичний. З цієї суми 82 млн грн передбачено на освіту. Тому розглядається питання і про її можливу оптимізацію. Проте провести цю оптимізацію теж поки що неможливо, оскільки для цього немає достатньо автобусів для підвезення школярів. Наявні всього два робочих автобуси на 13 шкіл. Коштів, щоб придбати додаткові, теж немає.

– На вашу думку, якою є перспектива розвитку громади і чи вона дійсно є?

– Однозначно, що є. Для цього потрібно працювати над збільшенням бюджетних надходжень. І не в останню чергу за рахунок збільшення надходжень від ПДФО. Але для цього потрібно збільшувати орендну плату на землю, і щоб люди показували реальну плату за паї.

Плануємо також провести інвентаризацію земель. Але вартість такої інвентаризації складає 70 тисяч грн лише по одній сільській раді. По нашій громаді, де об’єднано 14 рад, це складе близько 840 тисяч. Сума чимала і поки що невідомо, де її взяти.

Ключовими є й питання, що потребують вирішення у першу чергу – це проведення водогонів у селах, де їх нема, а де вони є – забезпечити їх належну функціональність. У цьому ж списку – налагодження автобусного сполучення у всіх селах громади з адміністративним центром, відкриття комунального кар’єру, що б дало змогу в подальшому вирішити питання якості доріг, створення впорядкованого сміттєзвалища та ін.

– Це, якщо з прицілом на перспективу. А що вдалось вирішити з поточних питань?

– В основному це стосується організації спільної роботи та функціональних обов’язків посадових осіб ради. Зокрема відбулися робочі зустрічі зі старостами, начальниками відділів і комунальних підприємств. Згідно з наданими дорученнями заслухано звіти про виконання. Це й активізація роботи з інвентаризації земель, збільшення відсоткової ставки за землі запасу сільської ради, підготовка положення про виділення земель під ОСГ, разом з тим розроблено модель повернення в громаду пасовищ, роздача яких не була завершена.

По медичній  галузі  доручено прискорити підписання договорів з жителями громади та НСЗУ із сімейними лікарями. І так зроблено практично по кожному напрямку – культурі, освіті, соціальному захисту наших жителів, комунальному господарству. Також на часі вивчається можливість альтернативного опалення шкіл і садочків, відкриття садочка в с. Лозна, завершення ремонту садочка в с. Тараски.

І таких поточних питань виникає щодня чимало. Це звична буденна робота, але й вона потребує часу, концентрації уваги та певних зусиль. У цілому я вірю, що у нас разом все буде добре. Головне – мати підтримку жителів громади, а ми з командою обов’язково виправдаємо довіру громадян, доведемо, що вони не помилились у своєму виборі.

Розмовляв Юрій ЧОРНИЙ