У Липівці – як у тропіках
Крайня від Іллінець заселена вулиця в цьому місті дуже цікава. Починається вона зусібіч обсадженим стрункими туями обійстям Василя і Лідії Стецул, про яких наша газета розповідала 11 листопада минулого року – «Хвойна столиця у Липівці». Нагадаємо: тут побудувались, мешкають, ростять сина-старшокласника Мар’яна і займаються своєю справою уродженець Польщі українсько-польського походження і липівчанка. Але за неповну сотню метрів звідсіля є не менш красива й, схоже, біологічно ще багатша садиба Лебедів.
Глава сімейства Василь Федорович свого часу був державтоінспектором, а нині очолює місцеву філію страхової компанії «Княжа». Там же працює й Ганна Анатоліївна, за фахом геолог. Донька Надія і син Василь, зять Ігор і невістка Аня також вибрали правоохоронний фах, який забирає чимало моральних сил. Тому їм дуже в пригоді стає давнє хобі матері – вирощування плодових дивовиж.
– Ми з Василем обоє з Люлинець, – говорить Ганна Анатоліївна. – Мало село гарний парк, панський сад. Пам’ятаємо навіть, як усе те в радянські часи винищили. Але в селі любов до незвичайних рослин збереглася. Особливо в моєї бабусі, яка працювала в садово-городній бригаді. Мабуть, я у неї вдалася. А завдяки своїй професії побачила світу й усяких екзотів. Вже тоді добре знала, наприклад, що таке брусниця, журавлина, жимолость, лохина, актинідія коломікта…
– А оце в нас під будинком – актинідія аргута, – переключається господиня із спогадів на екскурсію. – Ми припустились помилки, посадивши лише одну чоловічу ліану, а вона виявилась слабкою, тому й родить жіноча лише в нижній частині, хоча розрослася високо й потужно. Будемо виправляти.
Поруч – хурма віргінська. Вона дикоростуча, вже вигналась на рівні з будинком. Але на ній господарі щеплять різні сорти окультуреної хурми. Буває, приживаються, роками плодоносять, потім можуть і загинути – все-таки із субтропіків. Хоч минула зима видалась не дуже холодною, але одна з найкращих гілочок загинула.
– Хто з вас щепить?
– Разом, – усміхається. – Моя теоретична частина, як правило, а чоловікова – практика. До речі, там далі в нас уже гарно плодоносить сортова хурма, потреба щепити яку відпала. То на перших порах ми не змогли розібратися з рослиною, якої в світі є півтисячі видів!
На найпочеснішому місці у дворі росте азіміна – субтропічна рослина родом з Північної Америки. Плоди і гарні, і, як розповідають господарі, дуже смачні. Бо поки що нестиглі. Трішки далі – зізіфус (унабі), який ще називають китайським фініком. А ось цими висушеними плодами поласувати вдалося. Цікаве і листя: якщо пожуєш його, то після того певний час не чуєш смаку – ні солодкого, ні кислого. Для експерименту пробую кілька кілець лимону Павлівського, яким пригощали господарі – обійшлося без жодної кислої гримаси, а лише переможна усмішка.
Лебеді вирощують також чимало інжиру, посадивши його у траншеях. Рослина ця доволі гнучка, тому дається належно вкрити на зиму. Бачу, зародила щедро.
Рясний і врожай лохини, яка вже достигла. А далі – лише встигай записувати відомі й менш відомі: японська груша секуї, жимолость, ірга канадська, фундук, елеутерокок, кумберленд, айва звичайна, гінкго білоба… А з підвіконня будинку он виглядає ананас. На грядках – базилік, лаванда, розмарин, іссоп, шавлія, ревінь, багата колекція різних м’ят. Все це, зібране в одному місці, створює неперевершені картинки.
Але попереду нас ще чекала оранжерея. Прямо в грунт і в посуд різних розмірів тут висаджено десяток сортів лимонів, по кілька сортів – апельсинів і мандаринів, а також – клементини, кумквати, лайми, бергамоти, світі, памело. Також буяє кілька лаврів. Василь Федорович розповів, що на дно оранжереї закопав кілька товстих труб з отворами, що дозволяє до мінімуму звести затрати на підігрів цього об’єкта взимку. Бо саме він є центром їхньої роботи з поширення цитрусових та інших екзотів. Сіють, щеплять, прикріплюють на гілочки пластикові стаканчики із грунтом…
А ще в їхньому диво-саду є невеличкий будиночок для апітерапії, яким користуються впродовж усього літа. Свою пасіку подружжя утримує в рідних краях, але дома має чотири бджолосім’ї для оздоровлення і запилення саду. До речі, неперевершеним медоносом господарі вважають оту дикоростучу хурму.
– Коли достигає все це розмаїття, – говорить Василь Федорович, – люблю пройтися, «попастися». Справа не лише у додаткових вітамінах, а й у великій моральній насолоді, за яку вся наша родина вдячна моїй дружині.
Фото автора �
