Фіалковий рай
Навіть у мирні часи надто рідко писав про квіти, і в тому нічого дивного. Нині ж, коли триває повномасштабна війна, цієї теми взагалі не торкався, бо здавалося, що завжди вистачає речей куди важливіших…
Дещо змінити свої думки спонукав Перший етап нідерландського благодійного проєкту Flowers4School. Завдяки ньому 5 мільйонів цибулин квітів висаджено в 10082 школах України. Тобто світ хоче бачити нашу державу не лише сильною, переможною, а й квітучою. І крайнє має посприяти першому, додавши впевненості в Перемозі.
Як повідала начальник відділу освіти, культури, спорту і туризму Райгородської сільської ради Тетяна Панасенко, всі шість шкіл громади долучились до цього проєкту. І в усіх них вистачає любителів своїми руками вирощувати красу. Як у навчальних закладах, так і дома.
– Я також належу до квітникарів, – зізнається Тетяна Євгеніївна. – Особлива моя любов – до фіалок, яких у мене десятки. Маю певний досвід догляду за ними. Наприклад, щоб довше цвіли, поливаю крутим кип’ятком у піддони для горщиків. Тут важливо не «переборщити», роблю це лише раз у тиждень. Але я далеко не провідна «фіалкознавиця» громади. Справжньою «професоркою» в їх вирощуванні ми вважаємо вчительку Райгородського ліцею Антоніну Конотопенко. Тому раджу поспілкуватися з нею.
– Родом я із Слободи-Мурафської колишнього Шаргородського району, – представляється Антоніна Петрівна. – А в Райгород мій батько, Петро Васильович, агроном за фахом, потрапив свого часу на роботу. Світлої пам’яті мати, Ніна Францівна, особливо любила вирощувати квіти, і це захоплення передалось мені.
Ми поріднились тут з мальовничим селом, де Буг всесторонньо величніший Мурафи. Навчаю молодші класи, довантажена у середніх класах математикою, яка також є цікавою наукою. Але найбільшим моїм захопленням стало вирощування фіалок, які доволі легко піддаються селекції і перетворюються у нові види. Якось придбала один листочок для вегетативного розмноження – з того все й почалося. Познайомилася з відомими квітникарками включно із славнозвісною киянкою Лілією Королевою, використовую насамперед її досвід.
Літньої пори поширення фіалок стає навіть моїм невеличким підробітком. А якщо точніше, то серйозне заняття ними потребує і певних вкладень. Наприклад, торф потрібен верховий, належної якості він з Прибалтики, тому обходиться недешево. Також необхідний перліт – вулканічна порода… І це ще не все.
Щодо поливу, то найбільше практикую так званий гнітний. До речі, за умов війни людям нерідко доводилося на тривалий час раптово залишати свої квартири з вазонами. Ясна річ, не все збереглося, але в багатьох випадках після повернення вимушені переселенці були приємно здивовані – на них живими чекали улюблені фіалки!
На жаль, так вийшло не скрізь. До мене звернулася, зокрема, жителька Чернігова після його звільнення. Попросила продати фіалок для відновлення колекції. Я вислала їй, категорично відмовившись від грошей. Вона написала настільки вдячного листа, що я аж розплакалась. У свою чергу щиро вдячна всій своїй сім’ї за підтримку мого хобі: доньці Маринці, синам Віктору і Дмитру, чоловікові Сергію, який також є агрономом за фахом і нерідко виступає моїм консультантом.
А краса у протистоянні з північно-східними дикунами неодмінно переможе!
Микола КАВУН,
власкор «Вінниччини»
