Хто прибере «мертву зебру»?
Наші читачі з міста Гайсин надіслали фото старої дорожньої розмітки, яка нібито вже недійсна, але все ще залишається на асфальті, створюючи незручності та ризики для учасників руху.
Можливо, місцеві жителі вже знають, що це старий пішохідний перехід, яким користуватись не варто. Але приїжджі, намагаючись перейти дорогу в районі торговельного центру та вокзалу, іноді наражають себе на небезпеку. До того ж, перейшовши по червоно-білій «зебрі», необізнаний пішохід ще й впирається в невеличкий парканчик…
Аби з’ясувати, чия це розмітка та хто повинен її демаркувати, телефонуємо спочатку до Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області». Диспетчер пояснює, що їхня «парафія» лише за межею населеного пункту, а якщо в місті, то це питання або до облавтодору, або до міськради.
Турбуємо ще одну інстанцію. Представник ДП «Вінницький облавтодор» пояснює: «Ми як виконавці робіт не можемо нічого вчинити, поки замовник (власник) не звернеться. Ми підрядники, якщо є договір – ми працюємо. Треба визначити, кому належить цей шматок дороги. І вже відповідно до цього треба звертатися до власника. Якщо нам замовлять ці роботи, ми з радістю виконаємо їх».
А виконувач обов’язків начальника відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, благоустрою та інфраструктури Гайсинської міської ради Віктор Юрчак розповів, що згадана ділянка – це одночасно і частина автошляху М-30, який належить Службі автомобільних доріг України, і міська вулиця Гайсина. За його словами, міська рада знає про цю проблему, але ще не знайшла способу її вирішення.
«Ми ставили світлофори, нанесли свою розмітку, але ця залишилась. Коли багато хазяїв, воно завжди не так… Ми звертались неодноразово, але суть не в цьому, а в тому, що вони не мають своїх засобів, у них всі роботи роблять експлуатуючі організації. Раніше автодор, а зараз, через тендерні процедури, здається, підприємство «Автострада». Але дорога їхня, дорожні знаки, розмітка – це все їхнє. Формально ми ними розпоряджатися не можемо. І якщо й будемо щось робити, то маємо робити за якісь невідомі кошти. Фінансувати ми не можемо, це буде порушення. Ми б шукали варіанти, як це вирішувати благодійно або іншим способом, – каже Віктор Петрович. – До того ж, там специфічна ця розмітка, вона зроблена гарячим пластиком, тобто звичайними методами з нею не справитися. Я вже дізнавався варіанти – це або якоюсь невеликою фрезою по поверхні, або хімічним способом, але ніхто нічого конкретно не запропонував».
Отже, один із найоптимальніших варіантів вирішення проблеми такий: державні дорожники дадуть згоду, щоб за «поховання зебри» взялась міська рада, яка домовиться про оренду відповідної техніки у виконавців дорожніх робіт і зробить цю роботу. Бо пробували замалювати чорною фарбою – машини фарбу здирають, а пластикова розмітка лишається…
«Ситуація досить специфічна, – додає Віктор Юрчак. – Якби звичайна розмітка, ми давно б це зробили, і не було б питань. Ми поставили відбійники, витратили кошти заради того, щоб люди не переходили. Але є настільки дисципліновані, які перелазять через турнікети і йдуть по цьому переходу. Я сам був свідком цього, але до цих людей немає жодних претензій – вони бачать перехід і переходять».
Багато де є подібні проблеми, і в умовах нестачі фінансування під час воєнного стану доводиться вирішувати їх «нестандартно», іноді на основі домовленостей між різними структурами, вишукуючи додаткові кошти. Бо, скажімо, ДП «Служба місцевих автодоріг» цього року взагалі не отримала коштів на експлуатаційне утримання і на ямковий ремонт дорожнього покриття.
Але й під час війни (всупереч війні!) повсякденне життя має тривати, інфраструктура має працювати і бути безпечною для громадян. Це стосується не лише доріг, а й прибирання льоду з дахів, дотримання правил протипожежної безпеки тощо.
Юрій СЕГЕДА
