«Це місце створено для торгівлі… »
У Бару продали будівлю колишнього районного відділу ЦСУ
Її стартова вартість була 846 тисяч гривень, а переможець торгів заплатив на аукціоні у шість разів дорожче. Десятеро покупців хотіли стати власником далеко не нової споруди на перехресті вулиць Соборна і Туніка в безпосередній близькості з центральним міським ринком. Чим же вона їх привабила і кому посміхнулася фортуна торгової операції?
Ніхто зараз в місті і не згадає, коли в цей одноповерховий будинок поселилися районні статисти. Усі його за звичкою донині називали «ЦСУ», хоча там ще знаходилися молочний магазин та аптека. Власники цих організацій хотіли свого часу викупити «свої» торгові площі, але їм категорично заборонили, мовляв, приміщення належить органам виконавчої влади, «а влада у нас не продається». Приміщення перебувало у власності держави, на балансі обласного управління статистики. Після ліквідації таких структур у районах приміщення виставили на торги.
Організатором аукціону було регіональне відділення Фонду держмайна, керівник якого Андрій Маркевич розповів представникам ЗМІ, що не сподівався на таке зростання ціни під час торгів. Навряд чи шість мільйонів – це та сума, що є прийнятною для такої споруди. Але на те й торги. Якщо переможець заплатив, значить, вважав, що придбаний об’єкт того вартий.
– Ціна шість мільйонів зависока, це без сумніву, її не можна назвати справедливою, — каже новий власник споруди у міст Бар директор ТОВ «Сіріус» Віталій Панченко. – Але «потяг уже пішов», і ми не шкодуємо, що придбали таку «хатину» в місті Бар. У торгах, які відбувалися в електронному режимі, я брав участь разом зі своїми партнерами, так що все проходило відкрито і гласно. Такий формат запровадив Фонд держмайна України, він нас влаштовував і був дуже зручним варіантом у висловлюванні своєї позиції.
При електронних торгах справді все стало прозоро. Заходиш на сайт Фонду, бачиш всі об’єкти, що пропонують на приватизацію, дізнаєшся про дату аукціону, реєструєшся і чекаєш визначеної дати. З реєстрацією у нас не виникало жодних проблем. Особливо зручно, що тепер не треба добиратися до місця торгів, як це було раніше. Не треба витрачати на поїздки час, кошти. Єдине, що потрібно мати, гаджет з підключенням до Інтернету, ну, і кошти, звичайно. У визначений час початку аукціону підключайся до торгів хоч з кабінету, чи автомобіля, якщо в дорозі, чи навіть з берега моря у Туреччині, чи де ти відпочиваєш…
Співрозмовник уточнює ще одну деталь: учасники торгів не знали, з ким торгувалися, і тим більше, не бачили один одного. Кожному учаснику було присвоєно відповідний номер, і на екрані час від часу з’являлася сума, яку хто пропонував. Все проходило дуже зручно, і Фонд держмайна по-справжньому заслуговує за таке на похвалу.
За словами Віталія Панченка, він під час торгів знаходився у своєму робочому кабінеті. Разом з ними були присутні його партнери. Перед початком аукціону вони обумовили для себе суму, яку готові були заплатити за об’єкт у місті Бар.
– Спочатку визначили розумну межу, – продовжує підприємець. – Перед тим бачили приміщення. Від оголошення аукціону і до його початку давався місяць часу. Була можливість, як кажуть, прицінитися до об’єкта на місці, зробити певні висновки і з тим прийти на торги.
Будівля, про яку мова, однозначно потребувала ремонту. Навіть покрівлю необхідно міняти. Цей фактор також додавав мінусів, яких і без того було достатньо. Єдиний жирний плюс аукціонного об’єкта – його місце розташування. Знаходиться споруда поруч із центральним ринком міста Бар. Тут завжди людно, особливо у так звані базарні дні. Саме цим об’єкт найбільше привертав увагу кожного з десятьох покупців.
– Якби так сталося, що я торгував один, то навряд чи заплатив би такі великі гроші. Спрацював азарт, і саме завдяки йому купили цей будинок. Особливо відчувалися емоції, коли ми залишилися ще з одним конкурентом, восьмеро зійшли з дистанції, а нас двоє претендентів продовжували торгуватися. Повторюю ще раз, я був разом із партнерами. То один, то другий говорив: «Давай ще накинемо! Та невже ми не зможемо виграти?». Однозначно включився елемент змагальності не тільки з конкурентом, а й між нами. Ми вкладали свої частки від загальної суми, а це теж мало значення при «накиданні» ціни» під час торгів…
Ну, й найголовніше питання до Віталія Панченка: «Яку плануєте отримати вигоду від такої дорогої покупки?».
– Хочу насамперед підкреслити, що це місце створено якраз для торгівлі, – відповів він. – Якщо поруч ринок, то логіка підказує, що придбаний об’єкт має використовуватися саме з такою метою, тобто створення в ньому торговельних місць. Тому однозначно це буде торговельний центр. А поки що будівлю ремонтуємо. На це також потрібні немалі кошти. Тим часом в іншій її частині уже відкрили торговельні точки. Думаємо над маркетингом. Адже торговельних конкурентів тут немало. Хочемо запропонувати покупцеві або той товар, якого нема в сусідів, або привабити його нижчою ціною, або придумати ще якісь незвичні ходи. З одного боку добре, що тут завжди є покупці, а з іншого – ринок – це те місце, де багато чого продають дешевше, ніж у магазинах. Все це вивчаємо, опрацьовуємо, аналізуємо…
Віктор Зеленюк
м. Бар
Фото автора
