«Це теж наша болюча проблема…»
У корпункт «Вінниччини» зателефонував староста Обухівського старостинського округу Мурованокуриловецької громади Василь Гук і повідомив про те, що в селах, які входять до їхнього округу, люди активно обговорювали публікацію у «Вінниччині» «Машина на приколі і ліцензія в дорозі…» (1 березня 2023 року). «Ця стаття зачепила серйозну тему, адже це теж наша болюча проблема, – сказав він. – Незважаючи на новий територіальний поділ населених пунктів, до 1 листопада минулого року ми жили з відносним спокоєм, бо мали «під боком» Копайгородський пункт «екстреної медичної допомоги». Від нас до нього – рукою подати, всього кілька кілометрів. До речі, мешканці села Берлядка збираються писати до редакції колективного листа…».
Довго чекати не довелося. Керівник ініціативної групи пенсіонер Борис Петрович Шевцов передав письмове звернення спочатку в Копайгородську аптеку, а вже звідти воно потрапило за призначенням.
Далі представляємо нашим читачам текст листа мовою оригіналу, з деякою правкою.
«Після закриття в Копайгороді пункту «екстреної медичної допомоги» пройшла хвиля обурливої тривоги серед жителів колишнього Барського і Мурованокуриловецького районів, села яких наближені до цього селища, – пишуть люди. – Як не прикро, але ми наперед знаємо, що чиновники від влади нас не почують, та все ж мусимо і свою точку зору висловити.
Зараз настали смутні часи і стало страшно жити. За логікою буття, мало б бути краще, а воно все, що не робиться, чомусь йде наперекір людям. Почата ексміністром охорони здоров’я України пані Супрун так звана «медична реформа» вже завдала і продовжує завдавати нищівних ударів по всій медичній галузі. Закривають не рентабельні для влади лікарні, скорочують медперсонал… Хочуть на всьому економити. А ми не винні, що проживаємо у селах, де зменшується і зменшується населення. Молоді люди тікають звідси у пошуках кращої долі, по живому відривають коріння з малою батьківщиною. Немає виробництва, немає роботи, немає людей. Який жахливий ланцюг послідовностей. А тут ще й медицину ставлять на коліна і крила підрізають!
Наше село Берлядка знаходиться за чотири кілометри від Копайгорода, а до лікарні в Мурованих Курилівцях – цілих тридцять. Бачите різницю? Це на словах. А в реальності: виклик «швидкої» – це втрачений час і, можливо, загублене чиєсь життя. Біда не каже, коли має стукати в двері до людини. Вона приходить неочікувано і в непідходящий момент – серед ночі, в погану погоду, коли немає сусіда з машиною…
У селі залишилися в основному пенсіонери. До недавнього часу нас виручало терапевтичне відділення Копайгородської дільничної лікарні. Немає вже ані лікарні, ані відділення. Все закрили! Не вигідно! Збитково! А ви, люди, як хочете виживайте. Тому й не випадково окремі жителі села «приписалися» до копайгородських сімейних лікарів Вадима та Олени Попових.
Ми знаємо багато випадків, коли «швидка» з Копайгорода надзвичайно оперативно виїжджала на ДТП, що траплялися на трасі М-21 сполученням Вінниця-Могилів-Подільський. «Швидкої» вже тут немає, а люди продовжують гинути.
У жодному разі ми не кажемо, що медики з інших місць дислокації неякісно надають допомогу, але в даному випадку головну роль грає його величність «Час».
На нашу думку, гріш ціна всім цим реформам, якщо від них страждають люди, їх здоров’я та право на життя. Куди нам йти, до кого звертатися, звідки чекати розуміння і підтримки? Закриття «швидкої» в Копайгороді це не просто недбальство влади по відношенню до місцевого населення, а аморальний вчинок.
Та попри все, нехай запанує співчуття, милосердя і любов до ближнього, а без Божого благословення не залишиться ніхто.
Борис Шевцов та ще шестеро жителів Берлядки»
Мурованокуриловецька громада Підготував Віктор ЗЕЛЕНЮК
