Що ж робити з тарифом на воду?
Як утримувати вартість компослуг у межах, окреслених законом та економічною доцільністю, і при цьому не надто обтяжувати кишеню споживача під час війни? Таке проблемне питання постало нині перед значною частиною органів місцевого самоврядування.
З одного боку – рекомендація Кабміну не підвищувати тарифи на теплопостачання і водопостачання для населення до завершення воєнного стану. З іншого – «буква закону», яка вказує не встановлювати тариф нижче економічно обгрунтованого, бо інакше доведеться відшкодовувати надавачеві послуги різницю (фактично збиток) із бюджету громади…
Наприклад, у Крижопільській громаді налічується 4212 абонентів, яких обслуговує КП «Крижопільводоканал». Воду там беруть із чотирьох артезіанських свердловин, ще дві в запасі. Спочатку потужні насоси піднімають воду в резервуар, з якого вона перекачується далі мережею. Загальна протяжність мережі водогону – 68 км, з яких 65 км вуличної мережі. Основною складовою тарифу на водопостачання є вартість електроенергії. Згідно з нормами витрат палива, теплової та електричної енергії в наступному році на підйом 474 тис. кубометів води необхідно буде 917,8 тис. кіловат-годин і ще 135,9 тис. кіловат на водовідведення. При цьому вартість електроенергії для водоканалу протягом року зросла, і тепер виконавчому комітету, готуючись до затвердження тарифу за водопостачання на 2023 рік, доведеться ухвалити непросте рішення.
– Це питання складне і потребує зваженого підходу, адже ми повинні взяти до уваги багато показників, – розповідає заступник Крижопільського селищного голови Ігор Олексійчук. – Є законодавча база, яка говорить, що ми як орган місцевого самоврядування маємо щороку затверджувати тариф на наступний фінансовий рік. Закон України «Про ціни і ціноутворення» чітко вказує, що органи місцевого самоврядування (а у великих містах – НКРЕКП, тобто Нацкомісія з державного регулювання у сферах економіки та компослуг) зобов’язані затвердити тарифи не нижчі, ніж економічно обрунтовані. А органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили регульовані ціни в розмірі, нижчому від економічно обгрунтованого, «зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами».
Так, за 2021 рік тільки населенню було реалізовано 185,5 тис. метрів кубічних води та відведено 41,8 тис. кубів стоків. Відповідно до плану на 2023 р. споживання населенням заплановано у розмірі 167 тис. куб. м, на умовах вартості старого тарифу, тобто 40,4 грн за 1 куб води, і нам потрібно буде за рік виділити з бюджету громади на відшкодування різниці тарифу близько 2 млн грн. Постає проблема, що ці кошти доведеться забрати з доріг, з вуличного освітлення. Бо додаткових коштів у громаді не прибуло. Виконання бюджету громади на сьогодні становить 94%, тобто ми його недовиконуємо. Знайти 2 мільйони на рік є проблемою. І не факт, що завтра знову не підніметься вартість електроенергії і ця сума не збільшиться.
Хочу зазначити, що тільки на енергоносії для охорони здоров’я на 2023 р. потрібно близько 11 млн грн. На всі бюджетні установи громади – 15,6 млн грн. Отож ситуація непроста. Можливо, в якихось громадах є вільні залишки коштів, які можна виділити на цю компенсацію. А коли невиконання бюджету… У різних громадах різні ситуації. Нас не варто порівнювати з Вінницею, яка бере воду з Південного Бугу, а не піднімає зі свердловин. Чи з тими громадами, де одна свердловина, один насос і одна водонапірна вежа. Там інші системи водопостачання й інші тарифи.
– Виходить, що деякі нормативні акти суперечать одні одним? Закон про ціноутворення говорить одне, а постанова Кабміну забороняє піднімати тарифи під час воєнного стану?
– Справа в тому, що 502-а постанова Кабміну («Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв’язку з введенням в Україні воєнного стану»), на яку багато хто посилається, має рекомендаційний характер, а не обов’язковий. У ній «протягом дії воєнного стану, але не раніше його завершення» рекомендується уповноваженим органам не підвищувати тарифи на виробництво і постачання теплової енергії та гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення, а застосувати їх на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого. Але ж тариф один для всіх – і для юридичних осіб, і для фізичних. Закон України «Про захист економічної конкуренції» забороняє встановлювати різний тариф для населення і для юридичних осіб. І якщо зараз ми в частині компенсації зробимо перевагу для населення, то суб’єкти господарювання зможуть звертатися з цього приводу до суду.
Основний споживач води у громаді – юридичні особи, а серед фізичних осіб (населення) велика частина має пільги на водопостачання, має субсидії, так само і з водовідведенням. Тобто серед них частка тих, хто спроможні заплатити, дуже мала. Якщо загалом за рік піднімається зі свердловин 350 тис. кубометрів води, то населення споживає лише 167 тис. кубометрів, а майже 190 тис. кубометрів іде для юридичних осіб. Взагалі процес водопостачання у нас дуже енергозатратний. Ми шукаємо шляхи, щоб удосконалити його, здешевити. Якщо, наприклад, ставити сонячні батареї (приблизно потужністю 120 кіловат) – це теж дуже затратно і ніколи не окупиться…
– Але ж постачальник електроенергії підвищує свій тариф протягом року. Його не стосується згадана рекомендація Кабміну?
– Так, тариф для водоканалу на початку 2022 р. становив 5,01 грн за кіловат, це з ПДВ. А станом на сьогодні вартість кіловата зросла до 6,77 грн – за останні пів року було шість додаткових угод. Тому що 502-а постанова Кабміну рекомендує не піднімати лише для населення, а для юридичних осіб можна піднімати. Водоканал є юридичною особою. Якби була чітка заборона підвищувати тарифи ще й для юридичних осіб, була б зовсім інша справа.
Подорожчання одного кіловата електроенергії на 1 грн 76 коп. вже могло бути законною підставою для коригування тарифу на водопостачання. Хоча він ухвалюється на рік, але при суттєвій зміні вартості якоїсь складової можна його коригувати протягом року, і в мирний час деякі громади так і робили. Тому що не може бути так, що ціни на все ростуть, а ціна води з якогось дива не змінюється. Банальні приклади: вартість пального зросла удвічі, сало на базарі вже по 250 грн за кілограм – такі реалії ринку. І ніхто не вимагає заборонити підвищувати ціну сала, то чому ж вода має бути частково безкоштовною?
При таких енергозатратах «Крижопільводоканал» за кілька місяців залишиться ні з чим. Ми його лиш витягли – до нас там була кількамільйонна збитковість і двомісячна заборгованість із заробітної плати. І фінансово його нема можливості підсилити, крім як надати техніку в рамках програми. А коштів на модернізацію теж потрібно чимало. Були, зокрема, витрати на встановлення запірних арматур, щоб у разі аварії не скидати воду з усієї системи. Тепер якщо порив, перекривають воду лише в одній частині громади, а решта продовжує отримувати воду. Також закуповується і встановлюється обладнання для регулювання тиску по всій мережі, щоб не було частих поривів. А ще закон вимагає встановити лічильники на багатоквартирних будинках, інакше накладатимуться штрафні санкції. І якщо ставити одразу всі 121 лічильник, треба буде виділити близько 2 млн гривень.
– Отже, яким має бути рішення щодо тарифу на воду і які кроки доведеться зробити?
– Ми обов’язково маємо затвердити тариф. Тільки в рішенні виконкому має бути зазначено, що цей тариф вступає в силу не з 1 січня, як по законодавству мало б бути, а що він буде застосований після закінчення воєнного стану. Ми так і планували з самого початку. А в цей період будемо відшкодовувати різницю тарифу з бюджету. Принаймні, будемо вишукувати таку можливість. Створена комісія, маємо погодити проєкт рішення з контролюючими органами, а потім прийняти. Щороку ліцензіант (надавач послуг) подає до 20 серпня заяву з розрахунками про намір зміни тарифів. Після цього йде оприлюднення на сайтах інформації про намір зміни тарифів, далі орган місцевого самоврядування своєю комісією з залученням експерта з Держпродспоживслужби вивчає це питання, перевіряють законність нарахування тарифу, і якщо він економічно обгрунтований, комісія дає висновки на виконком, і виконком затверджує.
Тобто рішення ще не прийнято, зараз ми лише на етапі наміру зміни, але вже є шквал критики. Тому треба, щоб люди знали, що встановлення тарифу – це не примха, він базується на розрахунках. І щоб розуміли, що відшкодування різниці тарифу буде з бюджету громади, тобто хоч і не з «домашньої кишені» окремого жителя, але з «загальної кишені» всіх жителів громади, – зазначив наприкінці розмови Ігор Олексійчук. – Але, попри це, маємо робити все можливе для перемоги України. Віримо в ЗСУ та підтримуємо захисників. Слава Україні! Героям слава!
Додамо, що сподіватись на допомогу з державного бюджету громадам у подібних ситуаціях, напевно, не варто. Навпаки, в умовах воєнного стану на бюджети територіальних громад можуть лягти додаткові витрати. Наприклад, на утримання в належному стані доріг узимку або на інші нагальні справи, з якими, можливо, не справлятимуться державні служби.
Спілкувався Юрій СЕГЕДА
