Якщо до корови – «по-людськи»
Кількість поголів’я ВРХ в Україні катастрофічно знижується. Причин цьому безліч – від відсутності державної політики, мізерних дотацій до зневажливого ставлення агрохолдингів до потреб вітчизняного споживача. І на цьому гнітючому тлі робота великого тваринницького комплексу у середнього розміру сільгосппідприємстві – і диво, і відрада, і промінь надії. Втім, “Радівське” завжди ламало стереотипи, і розвиток тваринницької галузі тут не припинявся ні на місяць. Навіть у найтемніші часи, наприкінці 90-х, тут утримували стадо, процвітало свинарство, і жодна ферма не лякала вибитими шибками, в той час як у сусідніх селах тваринництво просто лежало в руїнах. Чимала заслуга такого вражаючого парадоксу – титанічна праця найвидатнішого аграрія Вінниччини – Героя України Анатолія Мартиновича Пачевського, який кілька десятиліть очолював місцеве господарство. Не раз і не два цей титан праці зазначав: “Проблемною галузь називає той, хто не вміє грамотно господарювати і сумлінно працювати”. Під його орудою однаково успішно розвивались як рослинництво, так і тваринництво. До речі, існування цих галузей окремо Анатолій Мартинович вважав ознакою неповноцінності. Славну справу свого батька, який чотири роки тому відійшов у Вічність, продовжили його сини Валентин Анатолійович та Ігор Анатолійович. Вони очолили ПП з виробництва сільгосппродукції “Радівське”, не змінюючи ні тактики, ні стратегії, ні основного напрямку. За ці роки лише примножили здобутки і змогли утримати цю найскладнішу галузь – вирощування ВРХ. Сьогоднішня наша розповідь – про тваринницький комплекс із вирощування великої рогатої худоби.
Власне, поголів’я ВРХ тут на сьогодні – 1110 голів. Надої молока на корову на рік – 10 тисяч літрів, а щоденний приріст молодняка – близько кілограма. Худобу утримують у сучасному товарно-молочному комплексі, який є предметом особливої гордості ПП. Його було реконструйовано за сучасними, європейськими технологіями. Для виготовлення проєкту та концепції Анатолій Мартинович залучив досвід та найкращі напрацювання сільськогосподарської інженерії, відвідавши передові фермерські господарства в Польщі, Німеччині, Данії… Худоба на фермах у Радівці завжди утримувалась у належних, гарних умовах, але відтоді корівки перебувають у європейському комфорті!
– Ми створили такий комплекс, в якому худоба різного віку і статусу утримується в різних, спеціально пристосованих до її потреб приміщеннях. Але у міру потреби переходить в інші, не залишаючи самої будови. Різні етапи – від народження до переходу у дійне стадо – проводимо закритим циклом. Колись все було в різних будинках, але ми зуміли поєднати в один комплекс, – пояснює Ігор Пачевський, фінансовий директор, проводячи своєрідну екскурсію.
Тільні корови утримуються в спеціальних умовах зі спеціалізованим харчуванням. І тут немає дрібниць: враховують все, навіть період сухостою розділений на дві частини. Залежно від цього і годують майбутніх мам:
-21 день перед розтеленням – це другий період сухостою. Тут потрібен окремий раціон тварині, який балансується так, щоб повністю забезпечити організм матері, ріст теляти, але щоб корова при цьому не “обросла” зайвим жиром. Тому що після розтелення при розщепленні цього зайвого жиру може статися таке захворювання, як кетоз. Тому у цей період даємо більше клітковини, силосу, сінажу, – пояснює Борис Поліщук, дорадник із тваринництва. – У цій же частині комплексу відбувається і отелення – намагаємось, щоб це відбувалось природно, і лише у випадку ускладнень приходимо на допомогу.
Новонароджене телятко певний час перебуває з мамою, а далі його переміщають у спеціальний бокс, де воно обігрівається під УФО-лампами. За добу-дві телятко опиниться у спеціальних “коров’ячих” яслах, де в комфортних стійлах, які навіть обладнані закритими “будиночками”, буде утримуватись три місяці на підсиленому харчуванні. Усі три місяці телята отримують й мамине молоко. Але доставляють це молоко за допомогою спеціального молочного таксі.
– Маємо окремий доїльний цех саме для «пологового» відділення. Корови, які щойно розтелилися, дояться у сусідньому з “пологовим” приміщенні. Молоко, знову-таки по трубах, транспортується у спеціальний бак, де пастеризується і переводиться у молочне таксі – рухому ємність, яка обладнана спеціальним шлангом. За допомогою цієї техніки доглядальниці тварин і напувають малечу відповідно до норми, – пояснює Олеся Петрівна Банчук, завідуюча фермою. – А далі, після 3 місяців, молодняк, набравши вагу 110 кг, переходить у відсік дорощування. Дорослі ж особини, готові до спарювання і продуктивного періоду, утримуються теж окремо. Адже, як уже згадували, у всіх вікових групах – різні потреби в раціоні, мікроелементах, мінералах… І усіх цих нормативів у “Радівському” дотримуються.
Приміром, поруч зі звичайними годівницями стоять міні годівнички з содою. Подекуди корови тягнуться туди губами, аби поласувати. І це – сигнал для фахівців, який означає, що корми мають підвищену кислотність, яку потрібно знизити, щоб у тварин не розвивався ацидоз.
Доїльне стадо перебуває у своєму, спеціалізованому приміщенні. На процедуру доїння корівки йдуть самостійно, по сигналу, тричі на добу: о 5 ранку, 1-й годині дня та о 20 вечора. Доїння здійснюється автоматичним доїльним комплексом виробництва Брацлавського машзаводу. Апарати забезпечують мінімум людського фактору, а відтак, мінімум бактеріального забруднення молока. Кожен доїльний апарат – це комп’ютер.
– Фактично процесом доїння управляє програма. Завдання оператора – підмити вим’я корови, витерти дійки серветкою і підключити доїльний апарат, – пояснює принцип роботи оператор машинного доїння Альона Штих. – Далі доїльний апарат сам “вирішує”, в якому темпі, з якою інтенсивністю йому працювати. Якщо не виділяється молоко, він робить масаж дійок, стимулює молоковіддачу. Якщо молоко біжить добре, апарат збільшує швидкість забору молока, а коли припиняється процес молоковіддачі, апарат сам відключається. Напевне, найскладніше у роботі – ранні пробудження, не пізніше 4 ранку маємо бути на ногах! Але кожну доярку підвозять до роботи, а ввечері привозять назад додому.
Надоєне молоко автоматично, по трубах, транспортується у спеціальні холодильники, розташовані у молочному блоці.
– Спочатку все молоко проходить через фільтри, потім охолоджується. Наступний етап – час аналізів та проб: на бактеріальне забруднення, жирність, вміст білку. Радівське молоко – завжди найвищої якості, його ми відправляємо на Літинський молокозавод, – розповіла про свою роботу Надія Білик, обліковець молока.
Підготовка та роздача кормів теж повністю механізована та комп’ютеризована. Спеціальний кормозмішувач у суворо визначених пропорціях готує сухий збалансований корм із різних інгредієнтів, після чого він постачається “на стіл” худобі. 3 роки тому на підприємстві відкрили власний цех із виготовлення комбікорму.
Тварини їдять, коли хочуть, вони утримуються безприв’язно у спеціальних секціях. Тут підтримується постійний мікроклімат, достатня кубатура свіжого повітря, тваринам сухо, затишно, комфортно. Саме в таких умовах вони добре ростуть, народжують здорове потомство і радують надоями, – продовжує зав. фермою. – Буквально днями до нас приїжджали науковці з Франції, з якими обговорювали оптимальний склад кормів для кожної вікової групи.
Звісно, не останню роль у таких високих результатах відіграє і прискіплива селекційна робота. ПП “Радівське” – співавтор з виведення української чорно-рябої молочної породи, саме на базі господарства 30 років тому вона виводилась. Показники приросту добової маси – 800-900 г, а надої в середньому становлять 7000 літрів на рік. Господарство має статус племінного заводу з розведення української чорно-рябої молочної породи. Вся інформація про кожну тварину, її продуктивність, кількість отелень, надої та жирність молока, прирости тощо знаходиться у централізованій комп’ютерній базі. Завдяки цьому також покращується племінна робота. За словами Надії Лисюк, зоотехніка-селекціонера, щомісяця на підприємстві запліднюється не менше 100 теличок. Сім’яний матеріал закуповують “Альта-Дженетикс Україна”.
Підвищує продуктивність праці і мінімум ручної, важкої роботи. Але цікаво, що після повної реконструкції тваринницького комплексу і обладнання його автоматизованими системами, коли вивільнилось чимало робочих рук, жодного з працівників не було скорочено: для людей знайшли роботу, часом перенаправили в інші галузі. Принцип “Люди – понад усе!” тут залишається незмінним з часу створення підприємства.
Сьогодні у тваринництві задіяно 90 працівників, а якщо порахувати дотичні, обслуговуючі служби, то й всі 120. Причому жодна людина на мінімальній зарплаті тут не працює!
Удосконалювати, осучаснювати та модернізувати і без того сучасний тваринницький комплекс не припиняють. Як і оптимізувати склад кормів та технологію утримання худоби.
– Нині у нас стоїть завдання омолодження стада. Ми вважаємо, що корова оптимально має пройти 5 лактацій, окремі особини – 6. А потім їхня продуктивність падає, худобу віддають на дорощування на м’ясо. Бички у нас утримуються в окремому приміщенні. За 13-15 місяців досягають ваги понад 400 кг. Але щоб і молочне, і м’ясне стадо давало гарні показники, маємо дуже прискіпливо стежити за здоров’ям тварин. Дуже педантично ставимось до проведення профілактичних щеплень – є кілька інфекцій, як лептоспіроз, туберкульоз, які через молоко чи м’ясо зараженої тварини можуть передаватися людям. Такого не допускаємо! Регулярно знезаражуємо повітря у приміщенні ферми спеціальними обкурюваннями з парами однохлористого йоду. Якщо, не дай Боже, трапляється хвора тварина, її одразу переводять в ізолятор, – пояснює ветлікар Олег Колієнко.
– Нам немає коли бідкатись чи розмірковувати про недосконалу державну політику, хоча підтримки з її боку дуже потребуємо. Для нас важливіше – безперебійна робота комплексу, забезпечення людей роботою та зарплатою. І соціальний фактор тут включається не менше, ніж зацікавленість у прибутку. Навіть уявити ніхто не може, щоб у Радівці не було ферм. Занадто висока планка у нас піднята, до гіршого наші люди не звикли. Але це можливо лише завдяки тісній співпраці з науковою сферою та контролем за продуктивністю. По наш досвід завжди їхали з різних куточків країни, не змінилась ситуація і сьогодні, – ділиться директор ПП Валентин Пачевський.
Юлія РАЗАНОВА
Фото автора
