Як в Оратові з бика робили вола
20 жовтня ц. р. наша газета надрукувала два матеріали з Оратова. Це – розповідь однієї з найактивніших депутаток селищної ради Надії Мельничук, яка очолила робочу групу з перевірки місцевої лікарні, але була позбавлена можливості оприлюднити виявлені численні порушення. В тому ж числі газети оприлюднили замітку автора цих рядків про те, як голову комісії записали на тутешньому радіомовленні, але чомусь того запису не «прокрутили». Коли ж Надія Володимирівна за підтримки кількох опозиційних депутатів й громадських активістів прийшла на те радіо з’ясувати причину, Віктор Демчишин, не маючи що сказати, викликав… озброєний наряд поліції. Пообіцяв він після того дати офіційну відповідь, але на час написання цих рядків так і продовжує мовчанку. Бо «узаконювати» на папері беззаконня не хочеться – здогадується, що ми за доброю традицією це все-таки оприлюднимо!
Зате небачену активність продемонструвало керівництво громади та його оточення – наввипередки! Щоправда, лише в соцмережах. І лише… заяложеними штампами на кшталт «Матеріал проплачений» та «Вінниччина» ллє бруд». По-перше, в цій громаді такі творяться не бувалі ніде чудеса, що й без усякої платні позачергово просяться на шпальти. По-друге, в чому полягає бруд, якщо жодного речення головні герої конкретно не спростували і навіть не заперечили?
Брудною можна вважати хіба що діяльність уже колишнього директора (якщо висловлюватись звичніше – головлікаря) місцевої лікарні планового лікування Миколи Садика. Чого вартий сам факт курсу професійного хірурга на ліквідацію в колишньому районі хірургічного відділення, бо уже, як виявилося, більше почувався адміністратором, ніж хірургом! Так і зізнався учасникам сесії селищної ради! Вкотре нагадаємо і таке: він відправляв колег в неоплачувані відпустки, а сам із передбаченої на рік йому платні понад 216 тисяч гривень умудрився за пів року хапнути понад 212 тисяч і після того «здимів» із начальства. Та ще й залишив недоторканною вже давно забуту навіть втричі більшими лікарнями посаду заступника директора з економічних питань! А ось одну з найкращих в історії хірургічного відділення медсестер скоротив, як мовиться, однією лівою. І неофіційна причина «вагома»: вона – близька родичка головного опонента переможниці виборчих перегонів в Оратові. Не випадково, замість того, аби поцікавитись причинами з’їдання Садиком особистої річної зарплати впродовж пів року і добитись належної правової оцінки цього, селищне керівництво навіть сльози розпустило у зв’язку із залишенням соратником керівної посади. Що ж їх так тісно пов’язувало? Журналістські дослідження в цьому напрямку тривають… Бо, як писав Іван Франко: «Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала, я ж гавкаю раз в раз, аби вона не спала…». Як мовиться, хто на що вчився…
Чи вдасться тим часом врятувати оратівську лікарню? Поки що звучить риторично, бо нині керівництво тутешньої громади вирішило в першу чергу Оратів причепурити. Зокрема, на розвилці, що веде з вінницько-іллінецького напрямку до столиці та в центр селища, на місці майже тридцять років тому спорудженого нікому не потрібного павільйончика (для зупинки біля нього автотранспорту довелося б порушувати правила дорожнього руху), взялися встановлювати статую величезного бика. Всім же розповідали, що це віл тутешніх предків-оратаїв. Але навіть у словниках прямим текстом написано, що віл – і є кастрований бик, використовуваний як тяглова сила. Про це опозиційні депутати й нагадали керівництву громади. Відтак звідтіля було дано команду зробити вола з тієї «бугайної» скульптури. Яким шляхом? Догадайтеся самі. Очевидно, кувалдою…
Як і завжди, думки оратівчан щодо сучасних тутешніх новацій розходяться. Одні милуються тим же волом на розвилці. Інші ж вважають, що керівництву громади в часи розгулу коронавірусу і навіть смертей від нього годилося б конкретніше чимось потрібнішим зайнятися, наприклад, врятуванням усе тієї ж надто «кадрово переколоченої» і напівприреченої лікарні.
Тим часом в одній із громад сусіди нагадують, що ще наприкінці ХVІІІ століття повітове місто Липовець отримало і в роки незалежності повернуло собі герб, основу якого складав срібний бик на червоному тлі. Задумались: а для чого оратівчанам той бик? Невже намірились до колишнього повітового центру приєднуватись?
Микола КАВУН
