Як не шпиталь, то евакуатор

хоче запропонувати ЗСУ пенсіонер-волонтер

Їду в Снітків до Олега Качуровського, того самого невгамовного самодіяльного конструктора, який уже сім років ніяк не може добудувати свій ексклюзивний варіант військового мобільного шпиталю. Тепер він запросив оглянути нове його творіння – взводно–ротний евакуатор. «Може, каже, хоч цей механічний пристрій прислужиться нашим захисникам України, якщо не дають ходу моєму шпиталю, який грудою звареного до купи заліза стоїть в автогаражі фермерського господарства «Стріла».

Поки йшли від контори до самого крайнього боксу гаража, Олег Петрович практично не вмовкав, відчувалося, що йому хочеться пожалітися-виговоритися.

– Я можу прикинути, скільки кілограмів-тонн використав матеріалів і витратив свого часу на той шпиталь, але ніхто не порахує моїх спалених нервів і загубленого здоров’я. Я на собі переконався, як важко, майже не можливо у нас пробити бюрократичну стіну чиновників. Знайомий з багатьма особисто, бував у їхніх кабінетах, доводив, переконував, а як приходило до діла, то марно, виходить, розпинався. Обіцянками мого шпиталю не побудуєш. Потрібна конкретна допомога фахівців машинобудівного заводу системи Міноборони України. Єдине добре, що до сьогодні маю надійних друзів в особі керівників фермерських господарств «Стріла» Віктора Володимировича Гори та «Бонас» – Олександра Миколайовича Чорного. Це ті люди, які вірять мені і надихають не здаватися на милість обставинам. Така підтримка, за моїми мірками – безцінна.  А ось і евакуатор.

Якби не медичні ноші всередині звареної рамки з парою коліс збоку, то я б і не здогадався без підказки, що це за конструкція. Мій, дещо здивований погляд, перехопив співбесідник і пояснив, що у цій конструкції  лише тридцять п’ять відсотків готовності, а в робочому стані вона має виглядати дуже солідно.

За словами Олега Качуровського, його взводно-ротний причіп-візок призначений для евакуації важкопоранених бійців, яким потрібна хірургічна допомога. За проєктом він має бути у складі того самого мобільного польового шпиталю, який він ще будує. Передбачено кілька варіантів конструкції – на колісному і гусеничному ходу як причіп до квадроцикла і на акумуляторах електродвигуна як робот з дистанційним управлінням.

Проєкт розроблено у студентському конструкторському бюро на кафедрі конструювання та дизайну Національного університету природокористування та біоресурсів під керівництвом кандидата технічних наук  В’ячеслава Рибалка,  магістра Павла Приходька і завкафедрою професора В’ячеслава Ловейкіна.

Олег Петрович переконаний, що до кінця лютого впорається з наміченою програмою зварювальних робітю і після випробувань в умовах грунтових доріг передасть виріб волонтерам Павлові Катериничу і Олександру Шкіряку, щоб вони доправили його на передову. А тим часом він звертається до волонтерів, які займаються робототехнікою, аби допомогли роботизувати евакуатор. Контактний номер його телефону у редакції газети «Вінниччина».

Віктор ЗЕЛЕНЮК

Мурованокуриловецька громада

Фото автора