Як «свої» Голодомор організували
Наші предки, настрахані терором, майже не залишили інформації про конкретні дії тодішніх владців, які «із грязі потрапили у князі». Вчорашні незаможні (в основному) після розв’язаної російським більшовизмом війни проти незалежності України взялись керувати, але не всі зуміли утриматись не тільки у рамках владних повноважень, а навіть у людській гідності. Про це у численних документах обласного Держархіву.
Особливо вразила ситуація у с. Шершні тодішнього Барського району, хоча про деякі подібні дії начальства маю факти і по рідному Підлісному Ялтушкові. Шершнянські «хлопці» розперезались так, що навіть заслужили кримінальне переслідування.
Голови: сільради Домінік Йосипович К., бідняцько-батрацької групи Антон Кузьмич О. і комітету незаможних селян Олександр Якович В., і ще двоє примкнулих організували справжній гендель при так званих хлібо- і м’ясозаготівлях у кінці 1931 – на початку 1932 рр.
Спочатку рушили по хатах середняків-індивідуалів. Зайшли до Степана Дудника: «Давай горілки, бо в нас проблема із м’ясопоставкою, заберемо останню корову».
На слідстві господар пояснив: «Купив їм півтора літра і пригощав». У Кльоц Магди теж «замовили» спиртного і вареників. Горілку поставила, а вареників не зварила, бо не мала борошна, то наслухалась матюків…
Свої нишпорки знайшли у Стахова Андрія п’ять пудів зерна, а сказали, що аж сорок! На його скаргу сільський голова виніс вердикт: «Бригада діє правильно». І того ж вечора бригадівці і далі діяли за оцінкою радвлади – «пропонуємо купити горілки, бо…»
Наступного дня голова сільради із шістьма соратниками «оприходували» у своє нутро її чотири літри за тридцять карбованців. На прощання старший комітетчик бідняків поцупив ще четверть вишневої настоянки для опохмелу.
Антонюк Іван плани виконав, то накинули ще 25 пудів хліба і 18 пудів м’яса, що було непосильне. Тому його хату визначили «готелем», де регулярно збирались на застілля за могоричі. Мусів терпіти. Постраждав і колгоспник Володимир Грабчак, якому запропонували здати додатково 15 пудів зерна, які частинами вернули за чотири пляшки вогненної. Махлювали і на вазі: мінус два пуди, у квитанції ще удвічі менше зазначили.
Не цурались й інших форм обману. У Кльоца Йосипа вициганили на 15 карбованців питва: став, мовляв, могорич, бо ти «виграв» 200 крб. на облігацію держпозики.
«Гралися» із вступом у колгосп Сташевського Петра. На одних зборах відмовили, а на других за чотири пляшки казьонки прийняли. Потім ще двічі вимагали випивки. Узнали про його 115 крб. збережень. Відмовився скріплювати дружбу пиятикою. Склали характеристику йому і собі: «Дурень ти… у Шершнях вище нас влади нема, і боятись нам нічого». На підтвердження один навіть уявив себе, під хмелем, римським імператором і завів у будинок матері червоноармійця Марії Войтківни Швець коня і прив’язав його до скрині.
Колгоспник Іван Інкилюк зробив висновок: «Держава нас грабує, держава нас обманула, у нас все беруть, а нам нічого не дають».
Отакими методами прислужники більшовизму знищували хазяїв і готували масову погибель земляків.
Микола ВОЛОШИН
м. Вінниця
