Кавуни з Нижньої Бадови
Так незвично називається урочище в Митках Барської громади, де орендує землі місцевий підприємець Анатолій Захарчук. Він багато років успішно займається вирощуванням зернових і технічних культур, а от кавуни посадив вперше. Хоча на тому місці свого часу була територія колгоспної садово-городньої бригади, де збирали гарні врожаї огірків, помідорів, кабачків, моркви, капусти, цибулі. Кавуни, кажуть, там теж родили, але то було років п’ятдесят тому, і все забулося…
– От я й вирішив провести своєрідний експеримент на відродження городньої галузі, – розповідає Анатолій Антонович. – Моїм партнером став 75-річний Володимир Гальчинський із Шипинок. Він родом із села Немерчі колишнього Мурованокуриловецького району, але все його трудове життя пов’язане з Копайгородом, Кошаринцями і Шипинками, де працював водієм у ПМК-207, завідував тваринницькими фермами, а вільний від роботи час присвячував особливому захопленню – вирощуванню кавунів.
Під посадку кавунів Анатолій Захарчук відвів майже гектар поля. Сприятливі погодні умови та добрий догляд за насадженнями порадували неочікувано високим результатом – вродило так щедро, що не мали де збувати готову продукцію. Плантація була буквально встелена дозрілими й габаритними кавунами, окремі з яких важили по пуду і більше. До того ж, по периметру поля красувалися жовтобокі дині…
– Кавуни – це все ручна праця, від посадки і до збирання, а людей, звісно, у нас мало, – продовжує Анатолій Захарчук. – З першим етапом робіт ми якось впоралися, а от з реалізацією «запарилися» не з власної вини. У цьому році – кавунове поліття. Був період, коли продавали їх оптом з поля по гривні-гривні п’ятдесят, а ще багато роздавали. Куди їхав у справах, туди віз солодкі, смачні та корисні гостинці. Доставили недавно на зернотік три тонни кавунів, то хто хоче з односельчан, той дешево там купує…
Не знаю, ще не визначився, чи буду в наступному році займатися кавунами, бо це не мій бізнес – у мене поле, зерно, техніка, а тут – зовсім інша специфіка роботи. Фізичне навантаження велике, а віддача – не завжди, як у цьому році, ефективна. Та все ж я своїм прикладом довів, що і в наших краях можна вирощувати не гірші, аніж у херсонських степах кавуни. На моє переконання – це заняття для однієї невеликої родини, яка має землю, робочі руки, технічні можливості і не обтяжена іншими виробничими справами. Так що початок зроблено, нехай йдуть послідовники нашим з Володимиром Гальчинським відновленим шляхом.
Віктор Зеленюк
На знімку: Володимир Гальчинський
Фото автора
