Осінь життя: захід сонця чи золотий вік?
Нещодавнє свято ветеранів та людей похилого віку зібрало за круглим столом громадськість області та міста. Організувала захід Вінницька обласна організація ветеранів під головуванням генерал-майора у відставці Володимира Мазура. На Вінниччині мешкає близько 400 тисяч ветеранів та людей пенсійного віку, а це майже кожен 4-й громадянин області. Наскільки ж захищеними та повноправними відчувають себе ці люди, які найбільше потерпають від нескінченних соціально-економічних криз?
«Пенсіонери, учасники війни та бойових дій, учасники АТО/ООС, діти війни, репресовані та члени їхніх родин часто стикаються з обмеженням їх соціальних пільг, хоча належать до соціально вразливих верств. Ветеранський актив області привертає до цього увагу, акцентує увагу влади на тому, що конституційні права мають бути дотримані. Але головне – людяність, бажання допомогти не повинні стати у суспільстві дефіцитом. І наші ветеранські організації (первинних організацій в області не менше 1000) виступають посередниками у суспільстві», – заявив у виступі Володимир Мазур.
Про головний парадокс часу – людей похилого віку у всьому світі стає все більше, а ейджизм (дискримінація за віком) появляє себе все агресивніше – говорив у промові і голова Вінницької міської ветеранської організації Костянтин Фомічов.
«Як не прикро, але активні, молоді члени суспільства не зважають ні на досвід, ні на різноманітні компетенції старшого покоління, вони акцентують увагу лише на віці, хворобах та неестетичних змінах у зовнішності. Літніх людей майже не залучають до громадського життя, їх повністю «списують із рахунків», чим штовхають пенсіонерів у прірву депресії. Між тим, ці люди можуть принести суспільству величезну користь!» – був відвертим у своїх міркуваннях Костянтин Фомічов.



Особливо депресивною, невиразною та позбавленою перспектив буває осінь життя на периферії. На цьому тлі слід віддати належне вінницькій міській громаді – останніми роками люди «срібного» та «золотого» віку отримали чимало можливостей для проведення активного і, що головне, безплатного дозвілля. Вони можуть відвідувати гуртки, курси та майстер-класи для задоволення інтелектуальних та естетичних потреб, безоплатно опановувати комп’ютерні технології, отримувати консультації фахівців, займатися творчістю. Це стало можливим завдяки розробці різноманітних програм та проєктів. Приміром, діяльність Терцентру, «Університети ІІІ віку», Рада поважних та інші. І місцева влада запевняє, що надалі муніципальні програми для вінничан 60+ будуть лише розширюватись. Зокрема, зараз розробляють соцпаспорт вінничанина, який видаватимуть кожному мешканцю громади, що має статус пенсіонера.
Благополуччя тих, хто вже на пенсії, значною мірою залежить і від безпосереднього розміру цієї самої пенсії. А в переважної більшості наших співвітчизників, на жаль, її розмір не дозволяє ні харчуватись, ні лікуватись повноцінно. Так, скніти… Якщо конкретно, то середній розмір пенсії на Вінниччині становить 3282 грн. І це з врахуванням того, що за останні 9 місяців він зріс на 13,5%. Детальну інформацію про питання передумов та результатів уже проведених і майбутніх перерахунків пенсій, про плани щодо соціального захисту окремих категорій осіб на 2022 рік навела присутнім начальник Головного управління Пенсійного фонду Вінниччини Олена Корчака.
«Протягом року Головним управлінням проведено 9 перерахунків пенсій. Результатом такої роботи стало зростання середньої пенсійної виплати жителя Вінниччини на 13,5% за 9 місяців поточного року. В 2021 році також буде перераховано пенсії 75-річним громадянам, пенсіонерам віком 65+, а також підвищено мінімальні пенсії», – наголосила очільник Фонду області. Зрозуміло, що останні факти викличуть у наших пенсіонерів найбільший інтерес. Адже 45% населення області отримує пенсійні виплати від 2 до 3 тисяч гривень. Акцентувала увагу Олена Сергіївна і на темі страхового стажу.
З початком неоголошеної війни з боку РФ на Сході нашої держави ветеранами війни та учасниками бойових дій стали зовсім не старі за віком чоловіки та жінки. Їхні соціальні проблеми, потреби інтеграції у суспільство після завершення воєнної кар’єри тощо потребували дещо іншого підходу, ніж суспільство мало доти. Аби комплексно вирішувати нагальні питання, було створено Міністерство у справах ветеранів. Начальник відділу у Вінницькій області Міністерства у справах ветеранів України Володимир Сироватко розповів про створення Єдиного реєстру ветеранів. Також він нагадав, що кожен бажаючий може скористатися Порталом ветеранів, де можна знайти максимум інформації щодо пільг, можливостей та послуг. Він повідомив активістам та громадським організаціям, що вони можуть подавати пропозиції та проєкти соціального напрямку, які фінансуватимуться і за рахунок Ветеранського фонду.
Юлія РАЗАНОВА
Фото автора
Приваблива краса, тотожність сонячному кольору, велика рідкість золота зумовили його широке використання в культовій діяльності як символу Бога-Сонця (давні єгиптяни, арійські народи-сонцепоклонники, американські цивілізації. Царі й князі племен, що обожнювали Сонце, прагнули оточити себе знаковими предметами із золота, які з часом переносилися в поховання знатних небіжчиків, як сподівання на приязне приймання у потойбічному світі. Менш впливові люди також прагнули мати хоча б каблучку з «металу сонця», причому вбачали в ній не стільки художню прикрасу, скільки амулет, що забезпечує заступництво Бога-Сонця. Це породжувало сталу потребу дедалі більшої кількості золота, сприяло пошукам і розробці потужних золотих родовищ. З утвердженням благородних металів як універсального грошового еквіваленту боротьба за заволодіння золотом і його родовищами стає основною складовою світових експансій. Величезна кількість золота останнього царя Лідії Креза, ім’я якого стало синонімом багатства та розкоші, стало причиною перської воєнної агресії. Накопичення «всього золота світу» в скарбницях володарів Персії спричинило вторгнення армій Олександра Македонського, фінансовий стан якого не залишав альтернативи походу в Азію. Після розпаду імперії Олександра величезні запаси золота шляхом малих воєн і династичних заколотів розтеклися по всій ойкумені й знову були зосереджені вже в Римі, особливо після завоювання ним багатих на поклади золота Іберії, Галії та Єгипту. Таким чином, усталений зв’язок «війна — золото» (і навпаки) назавжди увійшов у історію народів.