Давніх воїнів малює, а сучасним помагає

У Центрі культури і дозвілля Тепличчини відкрили персональну виставку картин художника та волонтера Олександра Майстренка.

«Славному козацтву присвячується» – таку назву автор дав експозиції. За його словами, ця тема нині актуальна, адже сучасні захисники України – воїни АТО/ООС – є продовжувачами давньої козацької слави та звитяги.

Олександр Анатолійович Майстренко народився 1969 року в Орлівці тодішнього Теплицького району. До речі, його батько, відповідно до промовистого прізвища, був справжнім майстром – фахівцем із будівництва. Не малював, але добре кеслив, мав гарний почерк. А мама Юлія Максимівна працювала вчителькою математики.

Школу Олександр закінчив із золотою медаллю, вступив на художньо-графічний факультет Одеського педінституту, а після третього курсу пішов у Київський художній інститут (закінчував цей виш уже як Українську академію мистецтв, а тепер це Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчався там на факультеті живопису, в майстерні знаменитого професора Віктора Пузиркова – народного художника СРСР, лауреата Шевченківської премії.

– Потім я працював у Києві, аж до 2008 року, писав багато картин на замовлення, переважно в жанрі живопису. А зараз у мене другий шлюб, і я переїхав на батьківщину. Можна сказати, що проживаю на два міста – і в Києві, і в Теплику. Рідна Орлівка поруч, за 20 кілометрів від Теплика, тому в мами часто буваю, – розповідає Олександр Анатолійович.

За його словами, ця виставка на козацьку тематику, що відкрилась у Центрі культури і дозвілля Тепличчини, є дещо нетиповою.

– Це графіка. Хоча я живописець, але й цим трохи займаюся. Народився у мене якось один козак – випадково, я ставив собі завдання щодо динаміки руху персонажа… Потім другий вийшов. Бачу, може бути й серія. Відібрав їх, допрацював і зробив таку виставку. На ній представлено три десятки робіт – від 90-х років і до 2021 року. Козаки зображені в різних позах, різних ситуаціях. Спочатку були і побутові сцени – десь козак танцює, десь із чаркою… А потім, коли почалася війна на Сході, захотілось малювати і більш патріотичні сцени. Наприклад, є робота «Героям слава»: стоять козаки такі серйозні, войовничі, і я підписав: «Хто до нас із мечем прийде, від меча й загине».

Автор каже, що малює своїх козаків легко, спонтанно, «з голови». Використовує папір і графіт чи олівець – те, що завжди під рукою, не потребує багато місця. Тому може творити і в майстерні, і вдома, а деякі начерки робить навіть у транспорті…

Земляки давно чекали на цю виставку. На її урочисте відкриття прийшли побратими і посестри з Громадського формування «Народна самооборона у Теплицькому районі» та місцевого осередку ГО «Українське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО», художники Станіслав Немировський, Ярослав Чижевський, Роман Сєльський, письменники та літстудійці, Володимир Загляда й інші артисти, учитель Петро Яремович Козачинський та ще чимало друзів і шанувальників творчості художника.

Добре слово про Олександра Майстренка кажуть не лише як про митця.

– Сашко класний! І як художник, і як волонтер, і як товариш, і як людина, – розповідає письменниця й волонтерка Олена Герасименко. – Його картини – шедеври. Особливо козацька тематика. Сюжетні, образні, багатоперсонажні. Та вони здебільшого в приватних колекціях. Але він надто скромний і не афішує свою творчість, ніяких виставок не влаштовує. Навіть інтернетом не користується. А ще він церкви розписує. Діти (учні худкласу) табуном за ним ходять. Багато під його впливом самі обрали мистецтво. А як волонтер неодноразово їздив на передову з вантажем. Багато ми з ним збирали допомоги для бійців – і по селах, і в Теплику. Має за це нагороду – медаль «Гідність і воля».

– Від початку війни, коли організувалась Народна самооборона Тепличчини (її очолив Василь Сколотяний), ми збирали необхідне і їздили до хлопців на Схід – у Мар’їнку, Красногорівку, Щастя, Михайлівку, Краматорськ… Зараз уже й не всі місця згадаю, в яких побували, – каже Олександр Майстренко. – А як же інакше? Якщо сам не поїхав туди воювати, то треба звідси допомагати.

Юрій СЕГЕДА