І знову зустріч із благодійниками…

Уже два десятиліття колектив Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону опікується вихованцями КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради, що знаходиться в Мурованокуриловецькій громаді. За ці роки виросло не одне покоління дітей, та й сам заклад неодноразово змінював свою назву й статус. Але завжди незмінною залишається така очікувана зустріч із військовими благодійниками.

Цього разу вони привезли в дарунок принтер, солодощі, телевізор, іграшки, одяг, DVD-програвач, акваріум з рибками та мобільні телефони. А ще одна вінницька підприємниця подарувала кожній дівчинці святкову сукню.

  • Для наших дітей приїзд військових медиків дійсно є справжнім святом, – каже директор школи Володимир Гетманчук. – У закладі зараз навчаються 66 дітей із психофізичними вадами віком від шести до шістнадцяти років. Із ними працюють майже сорок вчителів, 14 з яких – дефектологи. Це такі діти, які через особливості в розвитку та за медичними показниками не навчаються в загальноосвітніх школах. У кожного з наших вихованців є або родина, або опікуни, проте вони не можуть через свій матеріальний стан щодня возити дитину до школи. Тому учні живуть у шкільному гуртожитку впродовж року за винятком канікулярних періодів.

Принагідно хочу нагадати цікаву історію нашого дитячого навчального закладу. Він був створений у лиховісні 30-ті роки минулого століття як дитбудинок для дітей репресованих у колишньому маєтку панів Ценіних, побудованому ще в 1889 році і який є пам’ятником архітектури національного значення. Під час Другої світової війни дитбудинок намагалися евакуювати, проте чотирьом вихователям зі 130 дітьми не вдалося пробитися в тил – тож довелося повернутися. Це був єдиний діючий заклад такого типу на всій окупованій фашистами території України. Свого часу документалісти кіностудії імені Олександра Довженка навіть зняли про нього фільм «Котюжанські матері», заснований на спогадах і розповідях ще живих тоді учасників тієї драматичної епопеї довжиною у роки страшної окупації.

В 1979 році дитбудинок реорганізували в допоміжну школу-інтернат, потім був навчально-реабілітаційний центр, а нині це  спеціальна школа. І ось уже два десятиліття ми дружимо з беззмінними шефами-благодійниками. Напередодні новорічних і різдвяних свят військові медики, долаючи щоразу відстань з Вінниці до Котюжан, привозять до нас тепло своїх добрих сердець і обдаровують гостинцями. За це їм низький уклін і щира наша вдячність!

З їхньою допомогою ми облаштували кабінет суспільно-побутового орієнтування з мікрохвильовою піччю, холодильником,  пральною машиною, а яку чудову сенсорну кімнату вони нам зробили! Все за сучасними вимогами, де дітям дуже цікаво працювати та відпочивати в ній.

Окрім теперішніх свят, військові меценати щороку вітають наших першокласників і випускають з нами 10-класників у самостійне життя. Така підтримка – свідчення небайдужого ставлення колективу військових медиків під керівництвом начальника Центру полковника медичної служби Сергія Пашковського до проблем освіти в Україні і розуміння непересічної важливості шкільного виховання.

Дітки по-своєму віддячують за доброту. Вони передають їм малюнки з літаками і листи подяки. А ще готують концертні програми, з якими їдуть до своїх благодійників.

– Сьогодні, як і завжди, коли ми приїжджаємо, у закладі панувала атмосфера свята та радості, адже щоразу діти з нетерпінням на нас чекають, – зазначила головна медична сестра головний сержант Військово-медичного клінічного центру Ольга Бабкіна. – Вони настільки відкриті, щирі, безпосередні, щоразу розповідають історії про те, що відбувалось у їхньому житті, поки нас не було. І ця дитяча безпосередність і приязність заряджає позитивом та додає наснаги. Ми їм кажемо – свято Миколая минуло. До зустрічі в наступному році! А ще – щоб в житті усе велося і добро щодня лилося. Щоб від цього дня Миколи жили всі в добрі й любові!

Віктор Зеленюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені