Повернення з глибини історії

У рамках відзначення Дня Соборності України у Мурованих Курилівцях урочисто відкрили меморіальну дошку громадсько-політичному діячу часів Української Народної Республіки Федору Сумневичу та пройшла реконструкція бою під Снітковом, який відбувся в листопаді 1920 року.

Хто ж він такий, Федір Сумнєвич, що удостоївся честі бути відтвореним на мармуровій дошці, встановленій на фасаді приміщення селищної ради? Відповідь на це питання знаходимо в історичній довідці про цю непересічну особистість, чиє ім’я повернулося на малу батьківщину через сто з гаком років. 

Федір Олександрович Сумневич (Хведір Сумнєвич) народився 15 лютого 1885 року в Мурованих Курилівцях Подільської губернії. Навчався в духовному училищі в селі Привороття Ушицького повіту, Подільській духовній семінарії в Кам’янець-Подільському. В 1911 році закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Працював адвокатом. Під час Першої світової війни служив у російській армії в званні прапорщика…

З липня 1917 року по грудень 1917 року – голова Повітової народної управи  Рівненського повіту. З грудня 1918 по грудень 1919 року – губернський комісар (губернатор) Волинської губернії. З 1 листопада по 16 листопада 1920 року – губернський комісар Подільської губернії УНР. Далі – еміграція в Польщі. З червня 1921 року – голова Центрального бюро біженців з України в Тернополі. Того ж року емігрував до Чехословацької Республіки. В 1923 році очолив Українську селянську спілку. Член Українського громадського комітету у ЧСР. До Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова був прийнятий у серпні 1926 року як асистент кафедри соціології, згодом – кафедри економіки та правознавства. В 1929 році Сумневич через безперспективність «концепції швидкого повернення», негативні наслідки «поворотництва» та закриття чехословацького ринку праці повертається назад на Волинь. З того ж року його подальша доля невідома…

• Сьогодні ми відкриваємо меморіальну дошку нашому земляку, одному з борців за незалежність України, тим самим повертаючи історичну пам’ять про нього та вшановуючи його ім’я, – зазначила селищна голова Галина Цибульська.

Відтворення бою між збройними підрозділами УНР та червоної Росії відбулося на території Мурованокуриловецької школи-інтернату за участю представників ГО “Вінницьке історичне товариство”, ГО “Жива історія” та ГО “Об’єднання “Жива історія”.

– Військово-історична реконструкція допоможе зрозуміти події минулих років, усвідомити, в яких умовах відбувалося протистояння між українцями та червоними, – каже секретар Мурованокуриловецької селищної ради Сергій Ладан. – Особливо це стосується молоді…

Наукові дослідження подій 1920 року, проведені науковцями-істориками Анатолієм Гривою, Ігорем Плахотнюком, Віталієм Тучинським та автором книги “Снітків. Історія без акцентів” Володимиром Ревуцьким, виявили лінію бойового протистояння “Залізної дивізії УНР” по пануючих рельєфних висотах між річками Лядова та Караєць на шляху між  селами Котюжани та Снітків.  Саме там протягом 11-13 листопада 1920 року відбулася остання велика битва військ  УНР та 4 кінної дивізії Григорія Котовського.  Лінія окопів та фортифікаційні позиції артилерії УНР між річками Лядова та Караєць стримувала частину фронту з більшовиками.

11 листопада 1920 року кінний загін сотника УНР Шила чисельністю 17 шабель, використавши ефект несподіванки, наскоком на село Котюжани полонили понад 300 піхотинців Червоної армії, яких провели під арештом до Сніткова.  12 листопада відбулося кілька локальних боїв між розвідками супротивників та окремими кавалерійськими групами, які передували  найкривавішому кавалерійському бою між кіннотою Залізної дивізії УНР та кіннотою Котовського.

Тисяча кіннотників з резерву армії УНР намагалася протистояти чисельно втричі більшій кінній армії Григорія Котовського. Але недостатність боєзапасу у захисників української  державності,  сильні морози  та ідеологічна одурманеність місцевих жителів призвели до військової поразки у тому бою.

Однак героїзм і відчайдушне прагнення захистити право українців на державність, самопожертва і людяність оборонців заслуговують шанування та вічної пам’яті за загиблими героями, які поклали на вівтар української незалежності свої життя.

В урочистостях взяли участь та виступили перед учасниками зібрання доцент Вінницького державного педагогічного університету Віталій Тучинський, заступник директора департаменту інформаційної діяльності ОДА Іван Педорук, кандидат історичних наук Богдан Галайко, завідувач відділення українознавства Вінницької академії безперервної освіти Володимир Лазаренко, голова ГО  «Кипорів Яр» Олександр Масний, радник голови ОДА Тетяна Каменщук.

Церемонійний постріл у момент відкриття меморіальної дошки виконали співробітники та волонтери комунального підприємства “Центр історії Вінниці”.

Селищний голова Галина Цибульська вручила подяки селищної ради організаторам  даних заходів Віталію Тучинському, Олександру Федоришену та спонсорам Сергію Українцю, Віктору Горі та Андрію Поліщуку.

Присутні поклали квіти до меморіальної дошки Федору Сумнєвичу, віддаючи шану борцям за незалежність та суверенітет України.

Віктор Зеленюк

Фото Володимира Сауляка