Хочеш миру? Готуйся до війни!..

Здається, рівень напруження у суспільстві досягає критичної межі. Тепер ми розуміємо, що відчували наші співвітчизники напередодні подій Другої світової війни. Очевидно, що так само, як зараз, у повітрі відчутно розповсюджувався сморід майбутніх згарищ. Але наші предки були у гіршому становищі. В них не було інформаційного простору і не було матеріалу для аналізу. На відміну від них, у нас достатньо знань, щоб дослідити ситуацію і убезпечити себе від несподіванок. Насправді тривожність народжується невизначеністю. Розуміння причинно-наслідкових зв’язків робить ситуацію зрозумілою. Відтак, до очікуваних подій можна і треба готуватися…

Отже, важливі два аспекти: наскільки все ж таки реальне загострення і як воно буде виглядати. Почнемо з другого пункту. Наразі вживають словосполучення «масований наступ», «масоване вторгнення» і таке інше. Оскільки ми виховані на історії Другої світової, у свідомість більшості громадян «зашитий» саме стереотип тієї війни: суцільна лінія фронту, величезні армії, глобальні військові операції. Чи буде так зараз? Навряд чи. Поясню чому. Є такий предмет «тактика». Це дуже нудна інструкція з технічної організації воєнних дій. Як організувати оборону, як перейти до наступу, яким чином організувати постачання військ і безліч інших деталей. Ніяких секретів вся ця премудрість не містить, тому кожен, хто цікавиться, може зазирнути в інтернет і знайти відповіді на свої питання.

Отже, скористаємось перевагами інформаційної епохи, аби зрозуміти, чи достатньо на наших кордонах «зелених чоловічків» для наступу по всій довжині кордону. Зазираємо у відповідні довідники і з’ясовуємо: дивізія наступає на відтинку фронту близько 10 км. У дивізії в середньому 15 тисяч бійців. Неважко порахувати: для масованого наступу по всій лінії кордону – а це близько 2000 кілометрів –  потрібна тримільйонна армія. Нехай навіть ми помилилися в 5 разів, все одно для такого «архаїчного» наступу чисельності ворожих орд навіть близько не вистачає. Це гарна новина.

Але є погана новина. Російська навала точно  буде виглядати інакше. Ми не будемо прогнозувати, коли і де розпочнеться ця навала. Можливо, наступ почнеться з Білорусі, бо звідти найкоротша відстань до Києва. Можливо – з Харкова, оскільки там багато російськомовних громадян і є великий танковий завод. Можливо – з півдня, щоб відрізати нас від моря. Всі версії мають право на життя, мають логіку, але це не наша тема. Це тема військової розвідки. Для нас важливо розуміти, до чого саме готуватися. А готуватися треба до трьох речей: ракетні і авіаційні атаки, диверсійна робота ворога, активізація сепаратистських рухів.

Тож пройдемось по пунктах.

Авіаційні атаки. Не полінуйтеся, з’ясуйте, де знаходиться найближче бомбосховище. Якщо бомбосховища поблизу немає, знайдіть якесь укриття, де можна сховатися від осколків і не бути похованим під завалами розбомблених будинків. Майте під рукою теплі речі і сухий пайок, аби перебитися два-три дні, якщо ваше житло розтрощено бомбардуванням. Не треба легковажити такими простими речами. Якщо ви думаєте, що, для прикладу, наш обласний центр нічим не ризикує, то ви помиляєтеся. У Вінниці, зокрема, знаходиться штаб Військово-повітряних сил України. А це при будь-якому сценарії конфлікту першочергова ціль для знищення. Крім того, безумовною ціллю будуть електростанції, теплоцентралі, залізничні вузли і т.п. Просто про всяк випадок нагадую. Для перетину всієї України від кордону до кордону літаку потрібно менше години. Тому таких місць, куди російські бомбардувальники не дотягнуться, просто не буде. І це треба дуже чітко усвідомлювати. На жаль, пасивні заходи безпеки – це єдине, що можна зробити для зменшення небезпеки особисто для себе і для своїх близьких.

Інша справа – небезпека від диверсійних груп. Звісно, ніхто не може гарантовано визначити, чи перед вами російський терорист, чи ні. За диверсантом зазвичай не тягнеться парашут і у руках в нього немає рації. Однак це не означає, що ви не здатні створити диверсанту проблем. Тут варто бути максимально уважним. Як би там не було, а російська мова, якою розмовляють росіяни, суттєво відрізняється від російської, якою можемо розмовляти ми. Тому треба прислухатися до вимови незнайомців, що вас оточують. Ви точно почуєте чужинські особливості. Крім того, коли ви розмовляєте українською, росіяни вас не будуть розуміти. Ті, хто від народження перебувають у двомовному середовищі, не можуть собі уявити, що українську можна не розуміти, бо це ж слов’янські, братські мови. Насправді, це зовсім не так. Для росіянина з умовного Челябинська українська так само незрозуміла, як санскрит або ж фарсі. Тож, якщо ви стикнулися з людиною, яка не розуміє або не може вимовити звичайних побутових назв, нашелеште вуха. Скоріш за все це чужинець, який тут не з добрими намірами. Звісно, не намагайтесь його затримати і примусити вимовити «паляниця». Він не зможе, і це точно погано закінчиться для вас. Але не полінуйтеся набрати телефон гарячої лінії СБУ (0-800-501-482) і негайно повідомте про цей факт. Що не говори, а пильність в такі часи дуже корисна штука.

Значно складніша ситуація з нашими домашніми сепаратистами. Надто багато серед людей, які не є ворогами України, але через обмеженість світогляду і стереотипне мислення просто не розуміють, що відбувається. Тому якщо ви стикаєтесь з випадками нерозуміння сенсу подій, не лінуйтеся хоча б роз’яснювати таким особам, що Росія і росіяни є реальною загрозою просто для фізичного існування українців.

Ось на цьому нерозумінні зупинимось детальніше. Є певний стандартний набір аргументів, якими оперують свідки «російського братерства». Найбезглуздіший, як на мене, аргумент – це: «росіяни – брати, а ворог для нас тільки Путін». Мушу вас засмутити. Путін саме тому «імператор» у росіян, що він їм подобається, і їм подобається, коли Росія когось знищує ракетно-бомбовими ударами. При чому – байдуже кого. Чому я маю в цьому таку непорушну впевненість? Поясню, а ви, шановні читачі, можете це перевірити особисто. Внаслідок участі Росії у знищенні мирного населення Сирії рейтинг влади виріс на 12%. Внаслідок нападу Росії на Грузію рейтинг зріс на 15%. А внаслідок розбійного нападу на Україну рейтинг підскочив аж на 18% і тримався більше року. Тому не треба питати в росіян, «хотят лі русскіє войни». Треба просто подивитись на ці цифри, і все стає абсолютно зрозуміло. Тобто, не залишається жодної шпаринки для сумнівів: росіяни хочуть війни, росіяни марять війною.

Звісно, влада Росії робить все, щоб цю істеричну войовничість роздмухати якомога сильніше. Звідси немовлята у «військових» повзунках, дитячі візочки у вигляді танків, дитсадочок з дітьми у гімнастьорках і галіфе та інший подібний антураж. Звідси божевільні волання зі всіх прасок про необхідність перетворити навколишній світ на радіоактивний попіл. І ставитися до цього треба дууууже серйозно.

Підготовка суспільної свідомості до війни – один із найважливіших факторів, що передують активній фазі бойових дій. Це розуміли у всі віки. На цей результат працювали шамани племен печерної доби, жреці язичницьких культів,  священники нинішніх релігій. Для досягнення зміненого стану свідомості в різні епохи вживали психотропні засоби – від галюциногенних грибів до сучасних наркотиків.

Масштаб обробки свідомості населення Росії сьогодні просто вражає. Колишній радник Путіна Михайло Хазін академічним тоном пояснює телеаудиторії, що треба буде ліквідувати декілька мільйонів нелояльних українців. Академік Алєксандров говорить про необхідність ракетно-бомбовими ударами знищити критичну інфраструктуру, а далі можна брати Україну голими руками, бо ті, що виживуть, будуть деморалізовані. Політичний оглядач Антон Красовський тицяє у камеру дулю і кричить, що нас, українців, спалять на Майдані разом з нашою Конституцією. Це, зауважу, при тому, що  у російському кримінальному кодексі є стаття, що передбачає відповідальність за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Але за цією статтею не притягнуті до відповідальності ані Соловйов, ані Кісєльов, ані Скабєєва, ані Жиріновський. Коротше кажучи – ніхто. І ця обставина неспростовно доводить, що цей потік ненависті до України і українців формується владою Росії цілком свідомо і абсолютно умисно. Це та сама підготовка населення до війни, підняття градусу ворожості до межі, за якою населення Росії у своїй абсолютній більшості перестає вважати українців людьми і починає бачити в нас лише мішень, об’єкт для знищення. 

Звісно, перебуваючи у здоровому глузді, в таке важко повірити. Але якщо ми хочемо жити, це треба усвідомити. Є у Росії така одіозна особистість Олександр Дугін, колишній професор МДУ, автор багатьох наукових праць. Його погляди не можуть не викликати страшенної огиди. Але треба визнати, що він є сумлінним дослідником і безперечним знавцем феномену «руского міра». В найбільш концентрованому системному вигляді це жахливе злоякісне явище висвітлене у його праці «Социология русского общества».  Я просто зацитую ось таке: «Русские идут на войну не для того, чтобы побеждать. Русские идут на войну, чтобы убивать і умирать, потому что русскіє – это и есть смерть». Я хочу всіх запросити вірити Дугіну. Дугін своїх безперечно знає краще. І Дугін в цьому знанні абсолютно чесний.

То що ж робити нам? Є дуже простий принцип виживання. Якщо ви хочете жити, а хтось погрожує вас вбити, ви зобов’язані йому вірити. Саме так – «зобов’язані», а не «можете».

Залишається питання, чи піде Росія на повномасштабне вторгнення, чи ні? Дуже проста відповідь. Чим вище наша готовність до війни, тим менша вірогідність ескалації. Вдамося до порівняння. Ось до вас вночі підходить бурмило з неголеною пикою, бере вас за лацкан піджаку і, дихаючи перегаром, промовляє: «Дай закуріть». І  вам одразу зрозуміло, що не має значення, чи ви палите, чи ні, чи є у вас цигарки, чи ні, наступної миті вас почнуть бити. Тому єдиним правильним кроком є превентивний удар у щелепу, бажано до втрати вашим візаві свідомості.  А от якщо у вас в руці є бейсбольна бита, то це бурмило до вас навіть не підійде.

Наша готовність чинити опір є тією самою битою, яка може зупинити російських гопників. Тож тримаймо порох сухим, вельмишановне панство, бо ми ж таки хочемо жити…

Дмитро ДІДКОВСЬКИЙ

м. Вінниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені