У «тилу» теж «передній край»

З моменту нападу рашистів на нашу державу, абревіатуру ДСНС самі рятувальники почали тимчасово розшифровувати, як «Допоможи Стримати Наступ Сволоти». На долю вінницьких бійців вже випали і ліквідація масштабних пожеж на ряді військових об’єктів, і діставання людей з-під завалів, що утворилися внаслідок ракетного обстрілу аеропорту «Вінниця» поблизу с. Гавришівки. Піротехніки Служби порятунку чи не щодня продовжують ідентифікувати та знищувати ворожі боєприпаси, що дивом не вибухнули. Спільно з волонтерами наші рятувальники створили кілька пунктів надання допомоги вимушеним переселенцям. І все це – паралельно з ліквідацією пожеж в екосистемах через сезонне загострення у паліїв сухої трави, проведенням аварійно-рятувальних робіт та виконанням заявок щодо ліквідації боєприпасів часів Другої світової війни. Ніхто не відміняв і профілактичну роботу – навчання населення діям на випадок вірогідних в умовах війни надзвичайних ситуацій рятувальники навпаки значно активізували.

Серед тих, хто цікаво і в доступній формі може розповісти людям, як діяти в умовах хімічних аварій або в разі застосування зброї масового ураження – фахівець Головного управління ДСНС України у Вінницькій області підполковник служби цивільного захисту Олег Семенов.

Героя цієї публікації, впевнений, сьогодні знає більшість представників органів влади та місцевого самоврядування, відомств, установ та організацій. Першими ж, хто звернув увагу на унікальні комунікативні та ораторські здібності Олега Семенова, були педагоги Жмеринської ЗОШ №3. Талановитого хлопця свого часу призначили постійним ведучим усіх шкільних заходів та навіть загальноміського шкільного випускного вечора.

У батьків юнака – Альбіна Костянтиновича та Марії Василівни – приводів пишатися учнівськими здібностями сина було теж багато. Неодноразовий переможець шкільних олімпіад з більшості дисциплін (зокрема історії та географії). Переможець районної олімпіади з фізики, а також срібний призер районних олімпіад з математики та хімії.

У дитячо-юнацькій спортивній школі займався волейболом. Відстоював честь міста та району на різноманітних спортивних змаганнях,  неодноразово в складі команди ДЮСШ ставав чемпіоном Вінницької області.

Жмеринка – місто залізничників. І тато, і мама були не проти, аби син продовжив справу їхнього життя. Але незважаючи на погляди батьків на професію та свої дитячі захоплення всім, що пов’язано із залізничним депо (таким собі дитячим майданчиком у ті часи), Олегові найбільше кортіло стати медиком. Так йому підказував чималий багаж прочитаних на той момент книжок. Мав «ексклюзивний» абонемент у місцевій бібліотеці, читав багато і вдень, і вночі.

Про захоплення підлітка літературою свідчить і майже анекдотична історія. Якось на день народження він отримав від родичів у презент кілька конвертів. Коли ж прийшов із ними до книгарні, продавець не повірила, що хлопчик його віку може обрати для себе найціннішим подарунком дюжину книжок. Мовляв, що це ти, малий, таке собі надумав… Згодом хлопчик розповів усе батькові. Можна лише уявити подив працівників магазину, коли тато підтвердив їм, що все гаразд, і Олег зрештою зміг купити омріяну літературу.

Наразі продовжувати освіту після дев’яти класів школи Олег вирішив у медико-біологічному ліцеї при Вінницькому медичному коледжі. Закінчив цей заклад у 1999 році із срібною медаллю.

У 2001 році у тому ж таки медколеджі почав навчання на відділенні підготовки помічників військових лікарів. Понад тридцять відсотків предметів, що довелося опановувати, студенти вивчали на базі Вінницького медичного університету (нині – Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова) за програмою підготовки лікарів.

У 2005 році закінчив зазначений навчальний заклад із «червоним» дипломом, Олегові присвоїли звання лейтенанта Збройних Сил України. Розподіл привів юнака до Хмельницького обласного шпиталю, де за три роки бездоганної служби отримав погони старшого лейтенанта. І хоча все відбувалося у мирний час, довелося пройти гарну школу: асистував на операціях (здебільшого травматологія) і навіть приймав пологи.

То були часи, коли недалекоглядні політики та чиновники Міністерства оборони впроваджували в життя скорочення армії, знищуючи таким чином потенціал та боєздатність Збройних Сил. Під каток такого «реформування» потрапив і Олег Семенов. Але після звільнення в запас офіцер не зміг сидіти на місці та проходив цивільним лише місяць.

Доля привела до Служби порятунку. Під час злиття військ Цивільної оборони та Державної пожежної охорони в тодішньому МНС створювалися якісно нові підрозділи. Фахівців медичної служби вистачало з головою, тому у червні 2008 року Олег погодився із запропонованою посадою фахівця радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ).

У 2009 році пройшов підвищення кваліфікації в одному із спеціальних вузів Севастополя. 

Навички спілкування з людьми і вміння переконувати співрозмовників дуже допомогли при формуванні в області системи навчання вогнеборців – були певні труднощі у зміні психології бійців чергових караулів.

Відтак багато рятувальників вдячні офіцерові за наполегливість і отримані навички у сфері РХБЗ. Адже усі пожежники нині є ще й фахівцями в питаннях демеркуризації (збирання ртуті), навчені працювати з отруйними речовинами (від непридатних пестицидів до отруйних речовин на кшталт аміаку та хлору).

За останні роки вінницькі бійці ДСНС брали участь у ліквідації пожеж у зоні відчуження біля ЧАЕС, ліквідовували хімічні аварії, здійснювали комплекс заходів з допомоги ветслужбі у локалізації осередків поширення африканської чуми тощо. 

За словами Олега Альбіновича, рятувальникам тільки на демеркуризацію щороку доводиться виїжджати близько двохсот разів. Найскладніший випадок з практики офіцера – це надзвичайна ситуація із забрудненням хромом криниць у містечку Турбів. На одному із місцевих промислових підприємств відходи виробництва, гальванічні стоки, скидали в ємність, яка з часом почала протікати. Таким чином отрута й потрапила в ґрунтові води.

Зараз Олег Семенов проходить службу на посаді провідного фахівця ГУ ДСНС України у Вінницькій області та є, без перебільшення, публічною людиною.

Віроломний напад РФ на нашу державу змушує рятувальників щоденно доносити до людей ті речі, від яких у мирний час всі просто відмахувалися. Крім постійних занять із особовим складом в системі службової підготовки,  організації практичних навчань на хімічно-небезпечних об’єктах підполковник служби цивільного захисту Олег Семенов проводить тренінги, семінари та вебінари із керівниками різних ланок, громадськими організаціями та волонтерами.

Нещодавно розповідав усім бажаючим у молодіжному центрі «Квадрат», як правильно зібрати «тривожну валізу». Наприкінці березня на базі Вінницького регіонального центру підвищення кваліфікації провів кілька онлайн-занять на тему: «Виклики та загрози хімічної та радіаційної небезпеки у воєнний час». Участь у зазначених вебінарах взяли працівники апарату облдержадміністрації, виконавчого апарату обласної ради, керівники, заступники керівників структурних підрозділів облдержадміністрації, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівники територіальних громад, очільники багатьох установ та організацій.

Про ерудованість, багатогранність та постійне самовдосконалення 37-річного офіцера-рятувальника свідчить і те, що кілька років поспіль він в складі команди захищав честь обласної Служби порятунку на інтелектуальних турнірах «Сила нескорених».

Нещодавно Олег Семенов вдруге став батьком. Своїй коханій дружині Ганні, діткам Мирону і Марті, а також всім українцям у ці нелегкі для країни часи бажає піднесення духу, добра та миру. Як і всі рятувальники, вірить, що Україна здолає підступні вибрики російських злочинців та найближчим часом переможе ненависних окупантів.

Олександр КУТОВИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені