Визволяли Україну в Другій світовій

Минає 77 років нашій Перемозі у Другій світовій війні. Це день радості і безмірної печалі. Важко далась нам Перемога. Травневий салют нагадував про мільйони загиблих на фронтах, про закатованих, заморених голодом наших людей.

Хочу згадати, як приклад, про долю шести рідних братів Гуменчуків із села Павлівка Калинівської ТГ – Олексія, Петра, Федора, Василя, Олександра, Семена. Вони пройшли кола пекла Другої світової, захищали і визволяли рідну Україну, яка була випалена, зруйнована, а земля була зранена.

З війни повернулися тільки двоє братів – Олександр і Семен. Олексій загинув у Сталінграді, де землю з кров’ю воїни змішали, і похований у могилі невідомого солдата з тисячами таких, як він.

Брат Петро – військовий технік, інтендант першого рангу – загинув у 1943 р. у Харківській області, похований у братській могилі воїнів, що полягли при обороні села.

Василя і Федька теж забрала кривава війна, поховані у братській могилі на Вінниччині. А Олександр і Семен увійшли в Берлін, салютували там на честь Перемоги. Потім Семена Йосиповича, сержанта-десантника, призвали у спецзагін – бійці ще Манчжурію визволяли.

Багато років уже минуло, їхній героїчний шлях не забутий. Вони нашу рідну Україну захищали від фашистів-гітлерівців, а тепер їхні онуки і правнуки захищають від рашистів.

Правда за нами, і ми обов’язково переможемо. Будемо робити все, щоб це сталося якнайшвидше і щоб настав мир. Бо тільки мир може принести розквіт кожній родині, країні та планеті в цілому.

На родинній світлині посередині брати Олександр і Семен Гуменчуки.

Леонід Олександрович ГУМЕНЧУК с. Павлівка Калинівської громади