Маленьких акторів прихистила Болгарія
Минулого року ми писали про «Особливий театр» для дітей з аутизмом, синдромом Дауна і ДЦП та про зразковий театр-студію «Птаха», які створила у Вінниці режисерка Марина Ревенко. Юні актори «Особливого театру» пишалися виходом до фіналу Всеукраїнського проєкту кращих інклюзивних практик «Україна без кордонів», раділи поїздці на нагородження у Скадовськ. А їхні друзі та сценічні партнери зі студії «Птаха» наприкінці літа брали участь у Міжнародному фестивалі талантів «ZaГРАЙ FEST» у болгарському місті Кітен, де не лише ознайомилися з пам’ятками Болгарії та покупались у морі, а й здобули головний приз, підкоривши публіку та журі своєю виставою «Маленький принц» за твором Антуана де Сент-Екзюпері.
– В арт-групах нашого театру займаються діти та підлітки з аутизмом, синдромом Дауна та ДЦП. Такі заняття – це і реабілітація дітей та психологічний супровід батьків, і розвиток дитини (дикція, мовлення, логопедичні вправи), і соціалізація шляхом спільних виступів на сцені з дітьми без порушень розвитку, – розповідала Марина Ревенко – засновниця обох дитячих театрів, режисерка-постановниця, виконавча директорка Вінницького благодійного фонду розвитку людини, мама донечки з інвалідністю Поліни, яка теж бере участь у виставах.
Тоді важко було уявити, що розв’язана Росією війна набере таких страшних обертів, що курортний Скадовськ на Херсонщині, де діти здобували призи, буде окуповано, і що частині юних театралів разом із дітьми з інших регіонів України доведеться їхати до Болгарії вже не на фестиваль, а в пошуках притулку, рятуючись від війни.
Проблеми з постачанням дорогих ліків та погіршення фізичного і психологічного стану особливих дітей через страх перед сиренами і можливими бомбардуваннями – такі випробування довелося долати багатьом родинам. Виїхавши разом із дочкою та отримавши в Болгарії статус тимчасового прихистку, Марина Борисівна й там не сіла склавши руки, не полишила улюбленої справи. Створена (чи відтворена) нею театральна студія стала відрадою та підтримкою для дітей-біженців і їхніх матерів.
– Ми виїхали з Поліною з України до Болгарії 23 березня 2022 р. Перед тим були з нею сам на сам 27 днів війни, – розповіла Марина Ревенко. – Після довгих вагань, сварок, переконань і відчаю, після щоденних «ходінь» по «Фейсбуку» з простягнутою рукою з проханням підтримати нас фінансово (дякую ще раз усім, хто відгукнувся), після того, як я саморуч задавила в собі усе своє Я – ми виїхали. Одна моя подруга, вже навіть рідня після стількох років знайомства і підтримки, сказала мені увечері перед виїздом: «Побачиш, тепер ти будеш зустрічати тільки хороших людей!» І так, її слова стали пророчими – прекрасні організатори евакуації Багатожанровий фестиваль «Самоцвіти», особливо пані Вікторія, яка потурбувалася і про валізи для нас, про перші необхідні речі, і про розміщення нас в готелі, і про місця в автобусі; і дирекція готелю у Львові, які, за ту саму плату, врахувавши Полінині проблеми, поселили нас в іншому готелі з ліфтом; і чудові румунські волонтери, які зустріли нас на кордоні і пригощали усім, чим тільки могли. Нам з Поліною невідома жінка-волонтер подарувала ще 100 євро гуманітарної допомоги. І, звичайно, власниця самого готелю «Palm Beach Hotel» на Золотих пісках, яка з теплотою та розумінням дала прихисток українськім жінкам, дітям, людям з інвалідністю, пенсіонерам та тваринкам з різних куточків України…
Також вінницька режисерка дякує добрим людям, які передавали протисудомні та заспокійливі ліки для її дочки, дякує уряду Болгарії за надання прихистку в готелі у рамках тамтешньої державної програми підтримки українців. А ще висловила вдячність українській письменниці Анні Багряній, яка живе в Болгарії та всіляко допомагає співвітчизникам. До речі, пані Анна кілька разів приїздила до Вінниці на вистави юних акторів.
– Зараз, під час війни, яку розв’язала Росія проти України, вона – патріот України, відома українська письменниця, яка має багато відзнак та нагород як в Україні, так і в Болгарії – волонтерить у Софії на підтримку України. Чудова, скромна, тендітна молода жінка, моя подруга, автор багатьох чудових драматичних творів, які я ставила зі зразковим театром-студією «Птаха» та народним театром-студією «Сьоме небо», тепер турбується і про нас із Полінкою.
Режисерка вирішила бути корисною для евакуйованих з України дітей. Тому невдовзі після її приїзду до Болгарії мистецька практика «Особливого театру» для дітей та підлітків з аутизмом, синдромом Дауна і ДЦП як вільний театрально-мистецький простір продовжила свою роботу в болгарському готелі, що став тимчасовою домівкою для наших переселенців. Там, як і у Вінниці раніше, діти з радістю відвідують заняття, виконують вправи з артикуляції, дикції та мовлення, опановують скоромовки, роблять музичні вправи на темпоритм, вчать вірші, малюють. Психологічний стан дітей поліпшився, вони почали посміхатися і кажуть, що їм уже не страшно.
Українські матері з дітьми в Болгарії беруть участь у мітингах на підтримку України. 7 травня у згаданому готелі діти та молодь влаштували концерт, на якому дякували болгарам за прихисток, за дозвілля та можливість творчої реалізації, за співчуття та підтримку.
А сьогодні у залі «Palm Beach Hotel» у Золотих пісках юні українські актори під керівництвом вінницької режисерки влаштовують унікальну прем’єру вистави під назвою «Читотінь» за мотивами п’єси Анни Багряної «Читотінь із країни Чинічляндії», яку присвячують українським дітям, постраждалим від війни. Ролі виконують евакуйовані діти з Маріуполя, Нікополя, Дніпра, Києва, Одеси, Миколаєва, Львова, Вінниці, Харкова та багатьох інших міст.
– Вхід вільний! Цією виставою ми хочемо подякувати країні Болгарії та керівництву готелю за прихисток, комфортні умови проживання та підтримку українських дітей, людей з інвалідністю, жінок та літніх людей, – каже Марина Ревенко. – Унікальність вистави полягає в тому, що вона буде зіграна лише один-єдиний раз. Діти більше ніколи не зберуться і не зіграють цим складом разом на одній сцені саме в цій країні. Усі роз’їдуться по своїх містах, але пам’ять про цю виставу, зіграну в евакуації у Болгарії, залишиться з ними на все життя.
Юрій СЕГЕДА
