«Не втрачаймо людяність перед лицем загрози…»,

або Чому в Сутисках знову неспокійно?

Тут продовжуються минулорічні словесно-скандальні баталії навколо затіяної селищною радою так званої «оптимізації навчальних закладів освіти». Колектив колишньої школи-інтернату і батьки дітей вперто не погоджуються із запропонованим варіантом добровільного приєднання до місцевого ліцею. «Ми втратимо не лише самостійність, але й погубимо багаторічні добрі традиції, на яких виховали понад шість тисяч своїх випускників… До того ж, ніхто нічого конкретно не каже про майбутню долю ласого для грошовитих людей 22-гектарного шматка території в парковій зоні на березі річки Буг разом з навчальним і трьома спальними корпусами, майстернями, спортивною залою, їдальнею та лазнею. Ми не чіпаємо нікого та йдемо на різні уступки владі, аби вона таки знайшла можливість далі нам жити і працювати…» – апелюють у спецзакладі.

Як і в кожному конфлікті дві сторони мають своїх прихильників і опонентів. У Сутисках є й такі депутати селищної ради, які не можуть визначитися з власною думкою. Від них, по суті, тепер і залежить доля навчального закладу – хто раніше перетягне «хиткі» голоси на свій бік.

  • Шкода, але нам не вдалося це зробити на останній сесії селищної ради, яка відбулася у день мого дня народження 29 квітня, – каже заступник директора з навчально-виховної роботи Тетяна Ольшевська. – На засідання прийшло більше сотні мешканців громади, які відкрито засвідчили свою незгоду із закриттям нашого спеціалізованого закладу освіти. Вони мали можливість висловитися біля мікрофону під час прямої трансляції сесії у Фейсбуці.  Говорили всі нібито правильно і переконливо, та яким було наше розчарування, коли побачили результати голосування – на наш бік не стала більшість депутатів і взагалі не вистачило одного голосу для прийняття остаточного рішення. Не на нашу, звісно,  користь… Всі контраргументи селищного голови Леоніда Дідуха зводилися до одного – грошей у громади немає і школа все одно   буде закрита, бо продовження її функціонування ставить під загрозу фінансування інших комунальних підприємств громади, забезпечення водопостачання, вуличного освітлення та в цілому виконання селищного бюджету у 2022 році…

У такому випадку напрошується питання: навіщо тоді було «пліт городити» ще під час створення Сутисківської ОТГ, до складу якої входять два населених пункти загальною чисельністю понад шість тисяч населення, якщо селищна влада не може вивести толк з двома  закладами освіти і критичною інфраструктурою? За останні два з половиною роки у нас було закрито дільничну лікарню, пожежну станцію, школу в селі Шершні, пансіон у нашому закладі… Тепер і ми стали більмом на оці –  над нами загрозливо висить «дамоклів меч»…         

  • Наполегливість, з якою пан Дідух намагається реалізувати свій задум щодо «ліквідації шляхом приєднання» спеціалізованого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, не до кінця всім зрозуміла – за нею, на мою думку, приховане ще якесь  підводне каміння, – впевнений депутат селищної ради Василь Стеценко. – Моя ж позиція відома: закриття школи на даний момент не на часі. Позбавити дітей можливості навчатися  в своєму рідному закладі в такий тривожний і загрозливий  період – це вчинити гірше, ніж  загарбники на нашій землі…

Знедолених дітей в країні з кожним днем стає все більше. А в спеціалізованому закладі створені всі умови для навчання та виховання таких дітей. Школа зараз стала прихистком  для постраждалих від війни дітей та їхніх батьків. База даного навчального закладу формувалася, плекалася роками, десятиліттями. І раптом натисканням кнопки все  зруйнувати водночас! Нехтуються інтереси, права великої кількості людей. Та за кордоном про наших дітей, що втекли від війни, піклуються краще, ніж тут, у себе вдома. Соромно за подібні дії влади в такі часи, коли вирішується доля країни. Дайте батькам, дітям надію, віру в те, що їх захистять, їм допоможуть, а не скористаються слушним моментом для їх ще більшого приниження та задля задоволення своїх власних амбіцій!

Нам, депутатам Сутисківської селищної ради, потрібно зрозуміти важливість цієї події для громади селища, адже вирішується доля не однієї людини. Погоджуюся, що на якийсь момент залатаємо бюджетну дірку, з’явиться економія коштів, але  ніхто потім не поверне те, що належить всім жителям Сутисок  по праву, ніхто не дасть можливості пройти алеями Гейденівського парку…

Тому прошу колег-депутатів, не укладаймо «угоду» зі своєю совістю, не втрачаймо людяність перед лицем загрози. Адже  не все вимірюється грошима. Треба спільними зусиллями відстояти навчальний заклад та інтереси дітей. Це наше обличчя перед майбутнім. Війна екзаменує наші вчинки та рішення. Це буде наш вклад  в Перемогу. Настав момент істини для нас всіх. Разом до Перемоги!

В одній команді однодумців разом з Василем Стеценком і вчителька англійської мови спецзакладу освіти, депутат селищної ради Ірина Вершигора. У телефонній розмові з кореспондентом вона розповіла, що «з перших днів березня у нас цілодобо проживають 130 вимушено переміщених осіб, із них 42 дитини. Це люди із Харкова, Чернігова, міст і сіл Київської, Донецької, Луганської та Запорізької  областей.  Силами трудового колективу, мешканців громади  та волонтерів для них організовано триразове безкоштовне харчування. Зважаючи на те, що у нас повністю збереглася матеріально-технічна база навчального закладу і як вихід із ситуації, наш директор Андрій Жовмір звернувся з проханням до керівників області з пропозицією розмістити у нас інший заклад освіти, який постраждав внаслідок воєнних дій. Але відповіді на свої письмові звернення Андрій Олегович ще не отримав…».

 На підтвердження того, що конфлікт у Сутисках досяг точки кипіння, свідчить ще один лист від 28 квітня 2022 року, але адресований вже самому Андрію Жовміру за підписом Леоніда Дідуха. Передамо його зміст мовою оригіналу.

«Звертаю Вашу увагу на те, що серед колективу проводиться пропагандистська робота, спрямована на перешкоду оптимізації навчальних закладів освіти як єдиного виходу із нестабільної ситуації, як у галузі освіти, так у інших галузях.

При цьому, окремі «активісти», вдаються до брехливої інформації. Так, 27.04.2022 р. зроблено дзвінок на телеканал «Рада», що нібито Сутисківська селищна рада і її голова викидає 150 чоловік переселенців на вулицю з школи-інтернат.

Приїжджих і населення закликають виходити на мітинг.

Це робиться по методу воюючої російської сторони, яка сама бреше і закликає робити на місцях все те, щоб посіяти розбрат у країні.

Депутатів тероризують.

Проходить цивілізована полеміка:  як дальше жити при такій економічній ситуації – нестачі коштів.

А такі заходи суперечать Закону і не тільки воєнного стану, а й здоровому глузду.

Застерігаю про можливі наслідки таких та інших дій».

Ультиматум, кажуть, грізний засіб впливу на супротивника. До нього вимушена була вдатися і техпрацівниця спецзакладу Ірина Олійник. Вона звернулася під час сесії до депутатів із такими словами: «Якщо закриєте школу, то я залишуся без роботи, без засобів до існування разом із своїми кредитами, бо банк забере квартиру… Тоді краще виведіть мене на площу і привселюдно розстріляйте, як це роблять орки в Україні, бо ніхто з вас не знає, як це жити, тулячи гривню до гривні від зарплати до зарплати…».

Невідомо, чи саме ці слова подіяли на депутатів, але останньої  крапки у тригодинній суперечці вони не поставили. З 21 присутнього депутата десять проголосували за реорганізацію спецзакладу освіти та приєднання його до ліцею, інші були проти і утрималися. Питання зависло у повітрі. А тим часом грошей на існування навчального закладу  вистачить до 30 червня ц. р. А що далі?

Віктор Зеленюк

.Вінницький район.

One thought on “«Не втрачаймо людяність перед лицем загрози…»,

  • 18.05.2022 о 22:13
    Permalink

    Я не розумію, що за люди наносилися на таку прекрасну школу.Тут виникає питання: А може це не люди? Нічого людського в них не видно. Чому так названі депутати наносилися на дітей..Ви ж не хуже орків тоді😈 Ця школа дала багатьом дітям які вже дорослі люди науку, науку до життя.В цій школі ми навчилися всього прикрасного, до нас наші дорогі нам вчителя ставилися як до рідних дітей.
    Можливо у вас є свої плани на школу.Як по більше набити кармани.Так? А про дітей, про вчителів ви подумали? В Україні війна..А вас це і не хвилює. Вам школу якби відвоювати..Одним словом” ПОЗОР” Тим хто зазіхнув на дітей.Гріх за вами..Ми будемо звертатись до Києва..І розповімо що робиться під час війни. Школа не одна нас багато, і всі будемо вирішувати це питання. ..Рятувати наш навчальний заклад…..
    Дорогі мої вчителя, велике дякую вам за чудові роки навчання в школі. Що виховали мене людиною..Будьте здоровенькі, миру та успіхів в роботі, яка надіюсь залишиться. СЛАВА УКРАЇНІ 💙💛

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені