Про російський народ

Ми знаємо з дитинства, що Володимир-Суздальське князівство стало початком консолідації того, що потім назвали «русскими». Це не росіяни (слово виникло набагато пізніше), це не «руські» з Київської русі, не русини і не русичі. Це – прикметник. І тому – виняток серед інших народів.

 Це князівство почалося з міста Ростов, потім Суздаль, потім Володимир, як результат поступової експансії київських князів на землі фіно-угорських племен меря та весь.

Ще північніше була територія, підконтрольна Великому Новгороду, теж частині системи ранньо-феодальних держав, пов’язаних з Київською Руссю.

Чи була експансія через витіснення чи через споріднення та гомогенізацію, кажучи фізичним терміном, мені невідомо, але, здається, саме там і виникло те жахливе, що сьогодні зветься «русским народом».

Як ми розуміємо, це не був етнос, а радше територіальне міжнаціональне об’єднання, тих, хто жив у складних природних умовах і хто не хотів підкорюватись владі далекого Києва.

Пройшли часи, коли тут недовго княжив Ярослав Мудрий, коли Володимир Мономах засновував міста-фортеці з кремлями. Тож прийшов час, коли Андрій Боголюбський звідси намагався отримати владу над Києвом, і саме він вперше показав, що можна не тільки захопити владу та пограбувати цю незрозуміло багату столицю, а й зґвалтувати та спалити її (методи саме тоді й виникли).

Друга спроба через кілька років вже не закінчилася нічим, крім двотижневого стояння під Вишгородом та втечею після того, як підійшла допомога з Волині.

Через якийсь час відбулося порозуміння московитів з монголами, домовленість про ярлик, нові кордони, данину і з того часу саме московське князівство стало ядром, біля якого зростав «русский мир».

Іван Грозний, чи то шизофреник в короні, чи то дійсно жорстокий та талановитий полководець,  воював з перемінним успіхом на Заході з Лівонією та Новгородом, та з очевидними військовими досягненнями на Сході, захопивши багаті «уламки» Імперії Чингизидів – Казанське та Астраханське ханства.

Саме там і з’явилося слово «касаб» («м’ясник»), яким назвали жорстоких загарбників-московитів. Саме звідси пішли прізвища російських боярських родів при асиміляції татарської еліти – Карамзіни, Салтикови, Кутузови.

Перший крок на схід було зроблено. Об’єднаний народ далі розширював себе завдяки трьохсотрічній експансії на колишні роздроблені постмонгольські держави Сибіру. І зовсім не мирним шляхом.

«Русский народ» приростав згвалтуваннями та вбивствами, примусовим вилученням дітей і їх перевиховуванням, купівлею місцевої знаті і знищенням релігійних та культурних уподобань місцевого населення.

Навіть російські імена та прізвища якутам, евенкам, камчадалам були частиною системи.

 Далі було постійне перемішування народів через примусове переселення, шляхом експансії на території захоплених народів інших народів, захоплених раніше. В тому числі й велика кількість українців була так розмішана серед народів Сибіру.

Колись в Ашгабаді, в Туркменістані, я познайомився з власником маленької шашличної, азербайджанцем та його найманим працівником, вірменином. І почув – «це ми на Кавказі вірменин та азербайджанець, а тут ми – «русские».

Те, що відбувається зараз – остання стадія формування цього «народу-ґвалтівника» за допомогою інформаційної, силової та культурної складової залучити до «русских» тих, хто ще має власну релігійну ідентичність, – тувинців, бурятів, дагестанців, калмиків, і тих, хто вже майже русифікований – удмуртів, комі, марійців.

Їхнє спільне використання під час війни в каральних загонах – частина загального плану. Вони тут – «русские солдаты».

Путін та його оточення створюють ситуацію, коли все суспільство буде не тільки пов’язано ненавистю до всього світу, але й відповідальністю за спільні злочини і жахом перед Україною після поразки цих «русских на нашій землі.

Олександр КРАСОВИЦЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені