Клавдія Склярук та її команда наближають нашу спільну перемогу
Їх у неї багато. Вони скрізь – на фронті, в селах і містах, а поряд двадцять надійних бойових і вірних друзів-однодумців, готових будь-якої хвилини зімкнути ряди: плече до плеча, думка до думки, серце до серця і стати ще міцнішою командою волонтерів. Так, як йдуть уже з перших днів російської навали.
Вони люди різного віку і спеціальностей. Сімейні проблеми і справи домашні вдома залишили лікарі, вчителі, студенти, юристи, інженери, фінансисти, тимчасово непрацюючі, військові пенсіонери, підприємці, переселенці, керівники громад і за патріотичним покликом душі об’єднались заради святого діла – внести свою частку в нашу спільну перемогу над ворогом. Їх згуртувала навколо себе професійна медсестра Клавдія Склярук, яка волонтерить ще з 2014 року, коли її старшого сина Андрія призвали в зону АТО. Сьогодні він головний сержант роти і продовжує захищати Україну, а мама і далі несе свій жертовний хрест в ім’я миру, свободи, правди і справедливості…
- – Андрій сказав тоді, якщо можеш, то допомагай хлопцям, бо мені теж допомагають люди, – згадує Клавдія Леонідівна. – У моєму розумінні підтримка воїнів пов’язана з матеріальними статками, а в мене їх якраз і не було… Без вагань я залишила роботу в реабілітаційному центрі «Еверест» і почала займатися підприємницькою діяльністю – возила і перепродувала овочі, а на вторговану виручку купувала все, що потрібно було там, де проливалася кров наших дітей – військову амуніцію, продукти, медикаменти… Гроші до мене не приходили легко. Потім стала посередником з продажу зерна… Тепер війна змусила змінити стиль життя і створити активно діючу групу на волонтерському фронті…
Чоловік Клавдії Склярук Віктор Забора – її «права рука», за фахом – авіаційний інженер. Вони давно були знайомі, а об’єднали свої долі у зрілому віці чотири роки тому.
- Ми стали не лише подружжям, а близькими по духу людьми, доповненням одне до одного, – з приємністю в голосі каже Віктор Георгійович. – Шкодую, що раніше не були разом – тепер мусимо наверстувати загублене і в сімейних буднях, і в громадських справах… Так вийшло, що Клавдія представляє у нашому місті благодійний фонд «Родинний Дім», а я – благодійний фонд «Вінницька паляниця». Це нам ніяк не шкодить тягнути нелегкий волонтерський віз в одній упряжці з допомогою надійних помічників…
Штаб команди Клавдії Склярук знаходиться на території навчального корпусу початкових класів Барського ліцею №2, де вони безкоштовно користуються трьома великими кімнатами, в яких облаштували склади медпрепаратів, продуктів та речей домашнього вжитку. Тут вдень і вночі не припиняється робота – привозять вантажі, сортують, пакують…
- Приїхали, трохи відпочили і знову на колеса, – продовжує Клавдія Леонідівна. – Бувало по два-три буси одночасно вирушало звідси на передову і в постраждалі від агресора населені пункти України. Особисто ми здійснили вже понад шістдесят поїздок у гарячі точки. Віктор за кермом, а я – штурман. Кожен рейс – це нова сивина і незарубцьовані шрами на серці… Часом думаєш одне, а виходить інше… Одного разу по дорозі з Лозової на Балаклію ми потрапили під мінометний обстріл… Від неминучої загибелі нас врятувала швидкість – по підмерзлій озимині Віктор притиснув всі сто шістдесят кілометрів… Я молила тільки Бога, аби вціліли колеса і двигун, а то, можливо, ми б сьогодні і не розмовляли… Привезений вантаж ми доставили тоді за призначенням, а зрешечений осколками бус повернули його власнику, який і далі продовжує здійснювати поїздки на передову. Тепер у нас новий мікроавтобус, який посприяла придбати депутат Барської міськради Галина Михайлівна Шевчук. За що ми їй дуже вдячні!
Принагідно хочу засвідчити слова глибокої поваги і побажання миру та міцного здоров’я людям, які у важку хвилину підкладають плече допомоги – Ірині Комарській, Тетяні Лихолат, Віті Єрмічовій, Світлані Поповій, Геннадію Луку, Олегу Джогу, Сергію Слободянюку, Миколі Вовку, Руслану Блажку, Василю Хоменку, подружжю Гудзів – Вадиму і Ларисі, братам Стадникам – Вадиму та Олександру, Володимиру Годованюку, Ігорю Кобилецькому, Вадиму Балицькому, Катерині Заїчко, Тетяні Тимчишеній, священникам Серафиму, Іоану Ломазі, Ростиславу Рябому, Віталію Назаровцю, Барській міській раді, Церкві християн віри євангельської «Добрий Самарянин», громаді німецького міста Хайденхайм та десяткам інших у селах, що входять до складу Барської та Копайгородської ОТГ.
Ми маємо розуміння та постійну підтримку від голови Вінницької обласної військової адміністрації Сергія Борзова, депутата Верховної Ради України Ірини Борзової, голови Жмеринської районної військової адміністрації Інни Цимбал.
А щодо моєї відзнаки Міністерства оборони України, то це нагорода всього нашого сильного своєю єдністю і працьовитістю волонтерського колективу. Всім нам здоров’я і щастя під мирним небом України!
Нагадаємо, що Клавдія Склярук була серед 12 вінничан та єдина зі Жмеринського району нагороджена медаллю «За сприяння Збройним Силам України». Почесну відзнаку вручав її Міністр оборони Олексій Резніков, який з робочим візитом побував на Вінниччині.
Ось як про ту подію написала в соцмережі Інна Цимбал: «Безперечно, такої відзнаки достойні сотні жмеринчан, її заслуговує чи не кожен волонтер із кожної територіальної громади – ті, хто крок за кроком наближають Перемогу. Запальна, харизматична, наполеглива Клавдія є ніби збірним образом усіх, хто Україну любить конкретними справами!
Клавдія Леонідівна – мама учасника бойових дій, який з 2014 року приймав участь у бойових діях у самому пеклі неоголошеної війни. Тоді її серце було пошматоване страхом і біллю, і той час став початком її волонтерської діяльності. Тепер воно реанімується щоденними діями на підтримку наших солдат».
«26 червня в місті Бар кожен відчув себе волонтером на благодійному заході на підтримку Збройних Сил України, організований батальйоном гарного настрою «Вінницькі» за підтримки благодійних фондів «Родинний Дім» та «Вінницька паляниця».
Тут зібрались люди, для яких немає нічого неможливого! Це – волонтери! Велика команда однодумців!
Війна не залишає нас байдужими – вінничани щодня допомагають воїнам ЗСУ.
Волонтери роблять Україну непереможною!», – такими враженнями від поїздки в Бар поділився у соцмережі Сергій Борзов.
Їх доповнила Ірина Борзова: «Рідні мої, дякую! За мужність, віру, роботу кожного дня задля перемоги України.
Низький уклін волонтерам за самовіддану працю. Низький уклін захисникам за те, що рятуєте життя та бороните рідну Україну.
Наша сила в єдності і нас не зламати!
З вірою в Україну. З вірою у Збройні Сили України! Разом до перемоги!»
А Інна Цимбал написала: «Радо прийняла запрошення волонтерської родини Барської громади приєднатися до благодійного заходу на підтримку ЗСУ…
Підтримала, зустріла гарних друзів, пораділа, що сильні, відверті, дружні!
Горда, що маю можливість підтримати невтомних волонтерів. Вірю, що усе нами зроблене наближає перемогу!»
Депутат Барської міської ради Юрій Козловський повідомив, що під час півторагодинного благодійного заходу в місті Бар було зібрано 46,6 тисячі гривень, які будуть витрачені на потреби ЗСУ.
Віктор Зеленюк, власкор «Вінниччини».
Фото автора.
