Сімейна реліквія

Тільки уявіть: на мені вишита сорочка, якій вже сто років. Уперше в статусі нареченої її одягнула ще матір моєї прабабусі. Саме цей наш родинний скарб з роками ввібрав у себе стільки вагомих символів – одне полотно, де хрестик до хрестика, червоними і чорними нитками складається доля п’ятьох поколінь. Щось таки відгукується в ній від тих, кого я ніколи не знала, але з ким пов’язана кровно.

Ми всі сьогодні не просто учасники тісного перетину минулого із сучасністю. Ми справжні творці української історії, на плечах яких відповідальна місія – продовження й гідне завершення справи наших героїчних предків-борців.

Я дивлюся на цю реліквію й вкотре переконуюся, наскільки важливо знати, пам’ятати, цінувати історію свого роду. Засвоїти кожен урок. Передати мудрість своїм і чужим нащадкам.

Моя столітня сорочка – свідок краху третього рейху, радянського союзу, а згодом і росії. Непідвладна часові. Вона непереборна.

Вона, як ми.

Ольга КРИКУН

Фото: Ірина Крикун