У серпні народився і в серпні загинув…
Так несправедливо розпорядилася доля Руслана Анатолійовича Щепанського із села Комарівці Барської громади. За збігом обставин він став другим місцевим жителем, хто віддав життя за свободу і незалежність України. У 2014 році загинув його однофамілець Олег Володимирович Щепанський, а тепер і він…
Як повідомила староста Комаровецького старостинського округу Оксана Холява, Руслан народився 17 серпня 1972 року і не дожив до свого 50-ліття тринадцять днів. Він був доброю і роботящою людиною, професійним екскаваторником, працював на будівництві доріг…
- Сумна звістка вразила серце та душу кожного жителя нашої громади… Ми втратили ще одного Героя, захисника, старшого солдата Збройних Сил України Руслана Щепанського…
У цій жахливій і несправедливій війні Україна втрачає своїх вірних дітей. Родини втрачають чоловіків, синів, братів…
Смерть близької людини нічим не заповнити. Це незагойна рана на все життя мами, сестри, дружини і двох доньок…
Нехай добрий, світлий спомин про Героя назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, усіх, хто знав його, любив, шанував…
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблого. Поділяємо біль втрати та низько схиляємо голову в глибокій скорботі…
Спочивай з миром, воїне! Світла та вічна пам’ять!
Поховали Руслана Щепанського у його рідному селі з військовими почестями. На похороні були присутні керівники Барської міської ради та представники військового підрозділу, де служив Герой.
Віктор Зеленюк.
