Про «коней»

Тут мова не про танчики чи бехи. Сьогоднішня армія тримається на звичайних роботягах, від «ланоса» до «джипа».

Коли у ворога арти, як у собаки бліх, у класичну «лінійну» війну не повоюєш. Тому ця війна в більшості маневрена – підлетів, ввалив, відскочив…

І без «коників» тут ніяк.

Нашим «коням» теж дуже важко. Великі навантаження, ремонт нашвидкуруч, політ завжди на всій швидкості по поганій дорозі, пити – те, що й усім.

Звичне явище, коли «коник» повертається на одних дисках, з посіченим тілом, без скла, але він повертається і рятує козаків.

Мій попередній «кінь» теж загинув. «Англієць» – гарний, сильний, норовистий. Прикрив нас своїм тілом, всіх врятував і помер.

Щиро вдячний Юрію Никешину та його команді за нового «коня». Впевнений – він допоможе витримати усе, що чекає попереду, і поверне нас додому з Перемогою, цілими та неушкодженими!

Слава кожному, хто на «коні» чи без «коня» лупить ворога!

Слава усім, хто не зупиняється і продовжує підтримувати та допомагати!

Слава Україні!!!

Сергій ОСТАПЕНКО